Менеджмент

Як недоліки цього виду організаційної структури управління можна назвати:

•      порушення принципом повноправного розпорядництва принци­пу єдиноначальності;

•   тривала процедура прийняття рішень;

•  труднощі підтримки постійних взаємозв’язків між різними функ­ціональними службами;

•    зниження відповідальності виконавців за роботу, оскільки кожен виконавець одержує вказівки від кількох керівників;

•    неузгодженість і дублювання вказівок і розпоряджень, які одер­жують виконавці «зверху»;

•   кожен функціональний керівник і функціональний підрозділ став­лять свої питання на перше місце, не погоджуючи їх з необхідністю до­сягнення поставлених перед підприємством цілей.

Лінійно-функціональні структури

Перевагами лінійно-функціональних структур, як правило, вважають:

•    стимулювання ділової і професійної спеціалізації в умовах даної структури управління;

•   високу виробничу реакцію підприємства, тому що вона побудова­на на вузькій спеціалізації виробництва і вузькій кваліфікації фахівців;

•   зменшення дублювання зусиль у функціональних областях;

•    поліпшення координації діяльності в функціональних областях. Незважаючи на широке поширення лінійно-функціональних структур управління, приведемо цілий перелік їх недоліків:

•    розмивання розробленої стратегії розвитку підприємства: підроз­діли можуть бути зацікавлені в реалізації своїх локальних цілей і завдань більшою мірою, ніж підприємства в цілому, тобто ставити свої власні цілі вище цілей всього підприємства;

•    відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальному рівні між підрозділами;

•    різке збільшення обсягу роботи керівника підприємства і його за­ступників через необхідність узгодження дій різних функціональних служб;

•   надмірно розвинута система взаємодії по вертикалі;

•    втрата гнучкості у взаєминах працівників апарату управління че­рез застосування формальних правил і процедур;

•    слабка інноваційна і підприємницька реакція підприємства з та­кою організаційною структурою управління;

•   неадекватне реагування на вимоги зовнішнього середовища;

•   утруднення й уповільнення передачі інформації, що позначається на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень; ланцюг команд від керівника до виконавця стає занадто довгим, що утрудняє комунікацію.

З огляду на всі перераховані недоліки важливо підкреслити, за яких же умов вони згладжуються:

•   лінійно-функціональні структури управління найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, ті, які часто повторюються і рідко змінюються, завдання і функції, тобто на підприємствах, що фун­кціонують в умовах вирішення стандартних управлінських проблем;

•   достоїнства цих структур виявляються в керуванні підприємства­ми з масовим чи великомасштабним типом виробництва, у підприєм­ствах, що випускають відносно обмежену номенклатуру продукції;

•    вони найбільш ефективні при господарському механізмі витрат­ного типу, коли виробництво мало схильне до прогресу в галузі науки і техніки;

•       лінійно-функціональні структури успішно застосовуються на підприємствах, що діють у стабільних зовнішніх умовах.

Виділяється три типи дивізійних структур:

—               дивізійно-продуктові структури;

—організаційні структури, орієнтовані на споживача;

—               дивізійно-регіональні структури.

Як переваги даних видів структур можна назвати:

—використання дивізійних структур дозволяє підприємствам при­діляти конкретному продукту чи споживачеві географічного регіону стільки ж уваги, скільки приділяє невелике спеціалізоване підприєм­ство, у результаті чого можна швидше реагувати на зміни, що відбува­ються в зовнішньому середовищі, адаптуватися до умов, що змінюються;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 67 68 69 70 71 7273 74 75 76 77  ... 245