“... Проблеми розвитку економіки обговорюються і розв’язуються такими шляхами, ніби держава перебуває в стані звичайних трансформаційних труднощів, і з ними можна справитися за допомогою рецептів і заходів, до яких вдаються країни, що нормально розвиваються.
На жаль, стандартні прийоми тут можуть виявитися безсилими, а вирішальним фактором впливу, на мій погляд, мав би стати широкомасштабний неординарний маневр і реформаторське винахідництво, які ґрунтуються на реаліях держави. Водночас стандарти, навіть в умовах збереження високих темпів, дадуть ефект інерційності, що означатиме згубне відставання. Поворот у бік рятівної інноваційної моделі нарівні з вибудовуванням довгострокової стратегії передбачає прискорену капіталізацію. При цьому важливо, щоб стратегія капіталізації працювала навіть в умовах нашої інвестиційної непривабливості.”
Юрій Пахомов, академік НАН України, директор Інституту світової економіки і міжнародних
відносин НАН України.
Антикризова система державного менеджменту в Україні
“... В урядовій програмі, як перший і найвищий імператив, потрібно сформувати систему і механізми Антикризового державного менеджменту (Out of Crises State Management), без якого жодна держава з кризи не виходила і Україна не вийде, бо через галопування урядів ця можливість втрачена протягом усіх років незалежності. Антикризова система державного менеджменту, як свідчить світовий досвід, особливо в умовах нових викликів і загроз глобалізації, може бути побудована лише на базі Національної стратегії розвитку, якої Україна ще не має. Тому невідкладним завданням законодавчої і виконавчої влади є власне розробка і прийняття в 2003 р. Національної стратегії на найближчі 20-25 років.
... Надзавданням і найвищою метою антикризової системи державного менеджменту і антикризової програми нового уряду має стати передусім створення економічних умов для необмеженого розвитку народного підприємництва, особливо в сучасних формах інноваційно-технологічного, продукуючого малого і середнього бізнесу з наступним доведенням питомої ваги цього сектора економіки до 60-70% у складі ВВП, з конкурентоспроможним виведенням його на глобальні ринки. Це дасть можливість розв’язати найгостріші проблеми ліквідації безробіття, бідності, розширення споживання, заощадження, нагромадження грошей населення і налагодження системи народного інвестування через Народний банк реконструкції і розвитку зі стимулюючими відсотками зиску для вкладників на рівні 15-20 відсотків.
Потрібно також передбачити радикальні заходи держави і влади щодо демонополізації економіки, узурпованої і “прихватизованої” олігархічними кланами. Економічна демократія, як можливість необмеженої господарської самодіяльності громадян, передбачена Конституцією, має бути гарантована урядом не на словах, а на ділі. Треба врешті-решт зупинити небачено великі податкові пільги для олігархів і їх корпорацій, перетворити державний бюджет з годівниці для розкрадання в механізм інноваційного розвитку і економічного зростання раціональної структурної перебудови економіки постіндустріального типу, відмовитися на завжди від застарілої політики традиційного радянського “індустріалізму”.
У програмі слід започаткувати жорстку систему заходів із демонетизації економіки України і досягнення нормального рівня монетизації, яка разом із розвитком народного підприємництва і реалізацією інноваційних випереджаючих стратегій має забезпечити рівні економічного зростання на рівні не 4-6, а 12-15% ВВП щорічно. Без такої мобілізаційної надзвичайної стратегії Україна з кризи не вийде. А для цього, в свою чергу, потрібно зруйнувати стару систему тотальної централізації управління економікою України і перенести центр ваги на регіони, на рівень корпорацій і кластерів”.
» следующая страница »
1 ... 160 161 162 163 164 165166 167 168 169 170 ... 245