Реалізація норм і правил етикету в спілкуванні — це ввічливість, тактовність, коректність, доброзичливість, чуйність, скромність, простота та ін.
Правила ділового етикету визначають порядок поведінки працівників при виконанні ними професійних обов’язків. Серед них виділяють групу норм, які регламентують характер відносин “керівник — підлеглий”. До їх числа входять форми привітання, правила ведення ділової розмови, правила прийому відвідувачів, етикетні норми службового спілкування з працівниками в типових виробничих ситуаціях.
Звичайно, наслідування етикету керівника — це лише форма прояву уваги до підлеглого, проява поваги до його гідності. Однак реалізація норм і правил етикету допоможе ефективніше організувати процес управління колективом в нових умовах господарювання, позитивно вплинути на виховання підлеглих.
Службовий етикет — це напрям службового спілкування. В його основі лежить розуміння службової місії і, насамперед, розуміння важливості питання, яке обговорюється.
Службове спілкування на будь-якому рівні повинно бути проникнуте усвідомленням і переконанням, що питання, яке обговорюється, в однаковій мірі важливе як для комунікатора, так і для реципієнта.
В процесі комунікації повинна бути створена правильна настанова. Настанова свідомості — це ставлення людини до оточуючого її світу, людей, своїх колег. Для формування правильної настанови вимагається подолати стереотипи стійкої, повсякденної, розхожої думки, упереджених уявлень, неправильні відносини та оцінки. Стереотип перешкоджає комунікації подвійним чином: зміст інформації може бути викривлений відправником під дією стереотипу, а також одержання інформації може бути деформовано стереотипом мислення одержувача інформації. Найпростіше правило етикету службового спілкування — відійти від стереотипів мислення.
Важливим імперативом етикету службового спілкування буде «правило об’єктивності», яке говорить про те, що не слід шукати підтвердження правильності своїх слів і не відвертати всього того, що їм суперечить.
Неправильні відносини між відправником і одержувачем інформації можуть мати своєю причиною особисті антипатії. В службових відносинах, слід відразу прийняти настанову, що вище справи та ділового співробітництва заради справи нічого бути не може.
Важливим правилом службового спілкування повинна бути увага до фактів. Саме вони повинні визначити правильні настанови свідомості й встановити відповідність вказаних вище понять.
В основі етикету службового спілкування лежить звичайний мовний і поведінковий етикет, а також прагматичні норми ділової комунікації, імперативи управління та самоуправління.
Етика наказу й прохання — важливі поняття службового етикету. Використання того чи іншого ступеня категоричності цілком визначається ситуацією. Наказова форма, жорсткий стиль вимог виправдані лише в деяких ситуаціях. Наказ — синонім адміністрування. Критерії доречності наказу такі: наказ недоречний скрізь і всюди, де можна обійтись проханням. Чим твердіше відданий наказ, тим більше він позбавляє підлеглого можливості проявити ініціативу. Одночасно він нав’язує лише один варіант виконання. У цьому випадку вимагати відповідальності за результат було б просто аморально.
Тим більше недопустима форма наказу, яка супроводжується погрозою покарання. Рівень ефективності відразу ж значно знижується і у виконавця виникає почуття протесту та опору.
Прохання теж не завжди буває виправдане, якщо мова йде про виконання елементарних службових обов’язків. Просити про це, як про послугу, цілком безглуздо.
Найбільш індиферентна форма, яка пасує до більшості службових ситуацій спілкування, — доручення. Відповідно, доручення трансформується в прохання, якщо його зміст виходить за межі звичайних службових обов’язків.
» следующая страница »
1 ... 53 54 55 56 57 5859 60 61 62 63 ... 134