по-друге, власність (в економічному розумінні) відрізняється від виробничих відносин речовим змістом, матеріальним носієм. Якщо такими у економічній власності є її різні об'єкти привласнення (засоби виробництва, робоча сила, предмети споживання і послуги), то у виробничих відносинах - продуктивні сили та їхня речова форма, тобто технологічний спосіб виробницгва.
по-третє, у такому визначенні чітко відслідковується різниця між даною категорією та поняттям економічних відносин. Категорія "економічна власність", що розглядається з погляду суспільної форми, відображає вужче коло зв'язків і відносин, є менш ємною, охоплює лише одну, хоч і найважливішу підсистему економічних відносин. Інші дві підсистеми (техніко-економічна та організаційно-економічна - менеджмент і маркетинг) розвивається насамперед з метою спрямування якомога більшій реалізації відносин економічної власності.
по-четверте, в ній фіксуються різні суб'єкти привласнення, розгляд яких в історичному аспекті дозволяє розкрити еволюцію відносин економічної власності. Так, відносини між людьми щодо привласнення робочої сили виникли лише з часу зародження капіталістичного способу виробництва, а щодо привласнення послуг - переважно, на вищому етапів розвитку останнього.
Якщо говорити про сучасні відносини економічної власності за умов капіталізму, то до числа найновіших об'єкгів привласнення належать інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій та ін.), і все більшою мірою інформація. Історичний аспект може знайти своє відображення при детальнішій конкретизації кожного з названих вище об'єктів привласнення. Так, якщо за умов домонополістичного капіталізму відносини між основними класами щодо привласнення робочої сили складались у зв'язку з привласненням, переважно фізичних властивостей робітника, то зараз - розумових, організаторських.
по-п'мпе, визначення власності як системи соціально-економічних зв'язків надає їй цілісності, спільності і завершеності, що, у свою чергу, характеризує в такому ж ключі самі виробничі відносини, а отже відповідає вимогам системно-структурного аналізу.
^ по-шосте, важливість визначення власності як системної сутності виробничих відносин для практики полягає, насамперед, у тому, що для здійснення докорінного трансформування власності в Україні, недостатньо лише провести роздержавлення економіки, істотно знизити питому вагу державної власності і на цій основі забезпечити формування інших типів і форм власності (приватної, акціонерної, муніципальної, кооперативної тощо) та їх плюралізм, треба також радикально реформувати кожний елемент цієї системи. Інакше кажучи, йдеться про радикальну зміну цін, заробітної плати, розподілу прибутку та інших конкретних економічних форм (виражених у тих чи інших категоріях), за допомогою яких привласнюються засоби виробництва, робоча сила, предмети споживання тощо в кожній зі сфер суспільного відтворення. Зрозуміло, що для цього необхідно одночасно змінювати кількісну структуру власності (наприклад, співвідношення між величиною заробітної плати та прибутком і цінами тощо). Такі самі радикальні перетворення необхідні і в межах кожного з типів і форм власності.
Найтісніше пов'язана з економічною власністю юридична сторона соціологічного поняття "власність".
Юридична власність - загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності. Оскільки юридична власність є вираженням вольових відносин між людьми, пов'язаних із певним видом матеріальних або нематеріальних благ, або з речами, то вона як і економічна власність, має також дві сторони:
1 вольове ставлення людини до іншої людини, або групи людей до іншої групи;
2 ставлення людини до речі. В останньому випадку речі (засоби праці, предмети споживання та ін.) належать певним особам, перетворюючись при цьому на сферу вияву людської волі і становлять об'єкт їхнього володіння, їхнє майно, а люди - це власники цього майна.
» следующая страница »
1 ... 83 84 85 86 87 8889 90 91 92 93 ... 279