Особливої практичної значимості в економічно розвинених країнах набувають різні механізми перерозподілу ризиків через хеджування. Для цього створюється низка хедж-фондів. Одним з найбільших у світі стає "Long Term Capital Management" (LTCM). Засновники (серед яких М. Скоулз) і менеджери зуміли довести його баланс до 125 млрд. доларів США. Уже з перших років діяльності хедж-фонду вдалося досягти значних успіхів. Але влітку 1998 р. світові ринки облетіла надзвичайна новина: LTCM опинився на межі колапсу. Щоб розпочати серед інвесторів рятівну кампанію, фонду довелося оголосити, що його капітал скоротився за кілька тижнів з 4 млрд. доларів США до 600 млн. після того, як було неправильно зроблено ставки на динаміку державних облігацій країн "великої сімки". Понад 90 відсотків усіх вкладень фонду були пов'язані з похідними інструментами від цих облігацій - так званими деривативами.
Як вважають тепер експерти, небезпеку колапсу таїв у собі сам принцип діяльності хедж-фонду LTCM. Офшорно базуючись на Кайманових островах, він займався фінансовим арбітражем, що не має
нічого спільного з довгостроковими інвестиціями в реальну економіку. Ситуація з фондом засвідчує також, що на шляху прикладання теоретичних напрацювань до жорстких реалій практики навіть великих учених супроводжують не тільки успіхи, а й гіркі розчарування. Водночас велич їх і полягає в тому, що вони вміють виявити причини негараздів, знайти способи їх усунення і, користуючись набутим досвідом, продукувати нові ідеї.
Підвищений дослідницький інтерес до функціонування фінансової системи пояснюється значними зрушеннями, що відбуваються на ринках цінних паперів протягом останніх десятиріч. Ці зрушення тісто пов'язані зі змінами в економіці, зростанням її нестабільності. У 80-х роках посилилася нерівномірність розвитку світової економіки, загострилася боротьба між трьома високорозвиненими центрами на планеті, між промислового розвинутими і країнами, що розвиваються. Нечуване для мирного часу зростання державних боргів, криза заборгованості країн, що розвиваються і окремих галузей господарства розвинутих країн, нестабільність у банківській сфері привели до швидкого зростання ринків цінних паперів. Впродовж 90-х років загальна вартість цінних паперів лише в США зросла у 5,5 рази, досягнувши 13,8 трлн. дол. Якщо у 1990 р. акціями та іншими цінними паперами володіли 32% американських сімей, то в 1999 р. - 48%. Зараз вартість всіх акцій і облігацій, що перебувають в обігу у західних країнах, перевищує річний обсяг їх валового національного продукту.
Дослідження даної теми має, звичайно, важливий теоретичний характер. Бо як же можна зрозуміти функціонування фінансових ринків, пізнати їх взаємозв'язок з реальним виробництвом? Чи взагалі буде можливим узагальнення досвіду використання ринкових механізмів мобілізації і перерозподілу ресурсів? Проведена дослідницька робота сприяє як більш повному використанню цінних паперів для залучення засобів з метою фінансування зовнішньоекономічних операцій, так і для застосування в ході вдосконалення фінансово-кредитної системи західних країн.
Посилена увага до фінансових ринків зумовлюється ще й тим, що їх розбалансованість може призвести до непоправних наслідків. Відомо, який шоковий вплив на економіку західних країн мав біржовий крах 20 жовтня 1987p., коли за шість з половиною годин була "знищена" ринкова вартість акцій американських корпорацій на пів трильйона доларів! Тоді ж у США 22-відсотковий обвал індексу Dow Jones спричинив справжню
паніку, особливо якщо врахувати, що 47 мільйонів американців були "прив'язані" до ринку акцій безпосередньо чи через пенсійні фонди, кошти яких вкладаються в акції. Неприборкана сила фінансового ринку може спричинити гігантські руйнівні дії. Розгорнуті широкі дослідження вчених-нобеліантів дали можливість завчасно передбачати, а відтак і уникати їх.
» следующая страница »
1 ... 267 268 269 270 271 272273 274 275 276 277 ... 279