Класична портфельна теорія пройшла три етапи свого розвитку. Перший етап - первинний - розробка математичних основ для портфельної теорії. Наступні два - це сучасна теорія портфельних інвестицій: другий етап - створення теорії ринкового портфеля у працях Г. Марковіца,Дж. Тобіна, У. Шарпа; третій етап - формування на основі теорії ринкового портфеля теорії
оптимального портфеля в роботах Ф. Модільяні, Ф. Блека, М. Скоулза, М. Міллера
.
Праці цих учених відразу ж стали широко визнаними. Більше того, схеми розрахунків, що приведені у цих працях, були швидко використані на практиці. Наукові досягнення, як і технологічні новації, а також зростання обсягів світової торгівлі, дерегулювання міжнародних угод спричинили глобалізацію міжнародного фінансового ринку. Розмір міжнародного банківського кредиту у період з 1964 до 1985 рр. збільшувався в середньому за рік на 26% - у 2,5 рази швидше, ніж обсяг світового виробництва. Слід відмітити, що 70-і роки - це роки надзвичайно бурхливого, "вибухового" зростання ринку опціонів.
Запропонована модель Блека-Скоулза за своєю значущістю вважається одним з найвидатніших внесків в економічну теорію за останні
30 років, насамперед, тому, що вона створює передумови для ефективного управління ризиком і, таким чином, сприяє здійсненню найважливішої функції фінансового ринку - перерозподіляти ризики на користь тих його учасників, які готові і здатні ризикувати. Але сфера застосування цієї моделі є набагато ширшою: на її основі з'явилися нові галузі досліджень, як у рамках економіки фінансів, так і поза нею.
Аналогічний підхід використаний, наприклад, для оцінки страхових контрактів та гарантій. Адже вони, надаючи власникам право, але не зобов'язання їх використання, є свого роду опціонами. Ще однією сферою застосування моделі Блека-Скоулза вважається прийняття рішень про інвестиції. Тут як опціон можна розглядати більшу чи меншу гнучкість використання обладнання, в яке вкладаються інвестиції. Оцінити треба саме цю гнучкість. Мова може йти, наприклад, про закриття і повторне відкриття виробництва (шахти в ситуації падіння ціни на вугілля) або про легкість переключення з одного джерела енергії на інше (у разі зміни відносної ціни нафти та електроенергії). Банки, зокрема інвестиційні, також використовують модель Блека-Скоулза для визначення вартості нових фінансових інструментів, а також створюючи такі інструменти на замовлення з урахуванням можливих конкретних ризиків. На думку спеціалістів, ця модель може використовуватися для оцінки контракту, вартість якого залежить від невизначеної майбутньої вартості активів усіх видів.
Модель Блека-Скоулза до цих пір залишається однією з найчастіше застосовуваних, хоча з часом з'явилися складніші моделі як опціонів, так і інших "похідних" цінних паперів. У цілому, 70-і роки, що склали третій етап у розвитку класичної теорії портфельних інвестицій, характеризуються стрімким розширенням і поглибленням математичних засобів фінансового аналізу. Якщо у довоєнні роки використання навіть елементарної алгебри було досить рідкісною справою, а портфельна теорія Марковіца-Тобіна-Шарпа використовувала лише елементарні теоретико-імовірнісні та оптимізаційні методи, то роботи 70-80-х років потребували досить тонких і складних засобів сучасної теорії випадкових процесів і оптимального управління.
Зрозуміло, що на практиці чітке дотримання цих положень є проблематичним. Однак оцінка теорії портфельних інвестицій повинна ґрунтуватися не тільки на ступені адекватності вихідних передбачень, але й на успішності вирішення з її допомогою задач управління інвестиціями. В останні десятиріччя використання цієї теорії значно розширилося. Все більше інвестиційних менеджерів, керівників інвестиційних фондів використовують її методи на практиці, і хоча у неї є немало противників, її вплив постійно зростає не тільки в академічних колах, але й на практиці, включаючи українську.
» следующая страница »
1 ... 266 267 268 269 270 271272 273 274 275 276 ... 279