Та й розпочаті намагання прихильників концепції реалізувати її положення на практиці радості не приносили. Монетарні рецепти М.Фрідмена вперше були випробувані урядом Р.Ніксона в 1969-1970рр., але через різке погіршення економічного становища їх подальшу реалізацію відклали. Пізніше вчений пояснив невдачі своєї програми недостатньою тривалістю її реалізації, непослідовністю адміністрації.
Некерована, галопуюча інфляція, найважчий за весь повоєнний період циклічний спад, що охопили західну економіку в середині 70-х років заставила як науковий світ, так і економістів-практиків по-серйозному віднестися до монетарної концепції. Адже справитися з таким складним економічним явищем, як стагфляція за допомогою заходів бюджетного регулювання виявилося неможливим. Активно розгорнута пропаганда ідей "вільного підприємництва" фундаторами і прихильниками Чиказької школи сприяли посиленню їхнього впливу в академічному середовищі.
Всебічне врахування запропонованих М.Фрідменом рекомендацій почало давати певний ефект. Розробка ним проблем кредитно-грошової
політики була використана урядом М. Тетчер у своїх рецептах оздоровлення економіки Англії. Монетарна концепція була взята на озброєння МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями.
Результатом теоретичних доробків М. Фрідмана стала знаменита концепція "рейганоміка", яка дозволила США подолати серйозні труднощі, ослабити інфляцію, зміцнити долар, але загалом справила суперечливий вплив на економіку, про що вже йшлося раніше.. Цікаво, що кабінет Р. Рейгана, на відміну від багатьох урядів Західної Європи, оголосив не безробіття, а інфляцію "ворогом N 1". Він діяв у дусі концепції "монетарної контрреволюції" протиставленої "кейнсіан- ській революції".
Після кейнсіанства концепції чиказької школи стали ще одним прикладом прямого вторгнення економічної теорії в реальну економіку США. Загалом, певний позитивний внесок монетаризму в економічну теорію, і передусім у теорію грошей, полягає у ретельному дослідженні механізму зворотного впливу грошового світу на товарний світ, монетарних інструментів та монетарної політики на розвиток економіки. Свою Нобелівську лекцію він так і назвав "Інфляція і безробіття. Нові виміри в політиці".
Однак наприкінці XX століття розкручення непізнаної в економічному плані глобалізації та ряд інших чинників штовхнули уряди західних країн до посилення державного регулювання, реалізації заходів на поєднання його з ринковою економікою. З кінця 80-х років уряди та центральні банки багатьох держав стали відмовлятися від використання постулатів монетарної концепції. В наступні роки з аналітичного інструментарію фінансових властей пропали грошові агрегати, а інфляція ВВП, безробіття у їхніх моделях перестали визначатися грошовою пропозицію.
Наростає конструктивна критика цього вчення в науковому світі. Зокрема, Нобелівський лауреат Дж. Стігліц і американський економіст Б. Грінуолд запропонували "нову парадигму" в монетарній економіці
. Вони підкреслюють, що в розробленій ними моделі монетарної економічної теорії особливе значення для функціонування ринкової системи мають процеси кредитування, а не просто грошові трансакції та обслуговуюча їх грошова маса. Традиційний підхід монетаристів, що базується на трансакційному попиті на гроші, хибний: не пояснюється, чому гроші насправді важливі. "Нова парадигма" не просто підкреслює значення грошової пропозиції. Вона робить акцент на пропозиції кредитних фондів в умовах недосконалої (асиметричної) інформації та ризику.
Опоненти М.Фрідмена доказують, що ключем до розуміння грошової економіки є попит і пропозиція фондів кредитування, які в свою чергу, залежать від розуміння важливості і наслідків недосконалості інформації для банків. Недосконалість інформації, на їхню думку, породжує ризик, що, в свою чергу, потребує затрат на пошук і придбання такої інформації. Різні банки володіють різними засобами її отримання і, значить, зовсім неоднаковими можливостями захисту від ризиків. Отже, ринок кредитів
» следующая страница »
1 ... 199 200 201 202 203 204205 206 207 208 209 ... 279