- це ринок, де панує недосконала інформація. Звідси виходить, що ринок позик неподібний на ринок товарів, де відсоткова ставка, подібно до ціни будь-якого іншого товару, встановлюється з метою врівноваження попиту і пропозиції грошей. Відсоткова ставка, окрім загальної ситуації на ринку, окрім попиту і пропозиції кредитних фондів, враховує ще й ризики, різну кредитоспроможність клієнтів, їхнє можливе банкрутство.
Водночас монетаризм зберіг за собою деякі теоретичні напрацю- вання, які, мабуть, залишаться за ним назавжди. Це, по-перше, застосування правил грошово-кредитної політики незалежно від їх специфікації чи обґрунтування будь-якої пасивної економічної політики базується на висновках М. Фрідмена про лаги, по-друге, усвідомлення того, що саме грошово-кредитна політика, а не податково-бюджетна є головним фактором короткотермінової економічної стабілізації, по-третє, розуміння того, що грошові агрегати продовжують бути важелями політики управління короткотермінової номінальної відсоткової ставки та ряд інших положень монетарної концепції.
в®” Теорія раціональних очікувань. Економісти давно зрозуміли, що очікування людей (наприклад, про зарплату, ціни) відіграють величезну роль у русі економіки. Але тривалий час не було якоїсь переконливої теорії, яка б пояснювала, як очікування формуються.
Економісти - кейнсіанці не вводили очікування до своїх моделей, хоча у Дж.М.Кейнса йшла мова про очікувану граничну ефективність капіталу. Монетаристи ж, зокрема М.Фрідмен, сформулювали теорію адаптивних очікувань. Вони виходили з того, що фірми коригують свої очікування (і дії), виходячи з подій минулого, тенденцій та підтверджень або помилок минулих прогнозів. Подібним чином оцінюється ймовірна ситуація на ринках товарів, динаміка цін, зміна кон'юнктури. Такі судження лежать в основі теорії адаптивних очікувань, що займала до початку 60-х років XX століття домінуючі позиції в науці. Адаптивні очікування спираються, таким чином, на трохи звужену, обмежену оцінку; фірми використовують переважно минулий досвід, минулі "траєкторії" у русі змінних параметрів.
Теорія раціональних очікувань вперше з'явилася 1961р.. у статті Дж. Мута "Раціональні очікування і теорія руху цін " (хоч була написана 1959р.). Але тоді ця наукова ідея не знайшла широкого відгуку. Пізніше Р. Лукас
збагатив зазначену теорію. Він уперше використав її у дослідженні поведінки інвесторів, застосував при моделюванні наслідків грошової політики. Потім з позицій раціональних очікувань проаналізував такі проблеми, як нейтральність грошей, природній рівень безробіття та ефективність державного втручання в економіку.
Теорія раціональних очікувань - це теорія, що розглядає реакцію учасників економічної діяльності на зміни кон юн- ктури, на заходи економічної політики.
На противагу адаптивним очікуванням, раціональні очікування зорієнтовані більше на майбутнє, ніж на минуле. Р. Лукас виходить з того, що економічні суб'єкти не схильні пасивно очікувати змін економічного курсу. Опираючись на широку інформацію, вони передбачають імовірні наслідки грошово-кредитної та фінансово-бюджетної політики; приймають раціональні рішення, здатні врівноважити дії державних структур. Підприємці і домашні господарства не просто екстраполюють процеси і тенденції, а прагнуть осягнути суть і логіку тих, хто здійснює регулювання економіки. Вчений вважає, що не слід розглядати споживачів і підприємців лише об'єктами макрорегулювання. "У них є свої мозки, і очікування людей такі ж важливі для економіки, як економічна політика уряду. Найпростіший приклад - переконаний він, - прогноз зростання інфляції негайно прискорює це зростання".
Раціональні очікування базуються на прогнозах. Це не що інше, як передбачення економічних подій. Оскільки при формуванні своїх очікувань економічні суб'єкти використовують наявну доступну інформацію оптимально (раціонально), й очікування їхні, вважає Р. Лукас, слід розглядати як "раціональні" (звідси і назва теорії).
» следующая страница »
1 ... 200 201 202 203 204 205206 207 208 209 210 ... 279