Тим часом у 80-ті роки американський уряд субсидіював стратегічні галузі промисловості, здійснюючи політику підтримки провідних секторів економіки. Але не можна стверджувати, що абсолютне панування ринку веде до появи істотних технологічних новацій, корисних для суспільства. Так, наприклад, у Франції 70% витрат на наукові дослідження фінансуються державою. Проте більшість французьких економістів вважає, що в економіці слід сприяти окремим приватним фірмам і корпораціям у проведенні власних науково-технічних розробок. Дослідження, що фінансуються державою, часто далекі від існуючих потреб суспільства, не встигають за швидко змінюваними ситуаціями на ринку. Необхідне тісніше співробітництво науково-дослідних установ, університетів із різними суб’єктами господарювання. Держава повинна стимулювати такі зв’язки шляхом звільнення від певних податків тощо.
Розв’язання цих проблем полягає у створенні умов для вигідного утримування підприємствами (середніми та великими) власних дослідних лабораторій.
У розвинутих країнах ставлення до фундаментальних досліджень різне. Підтвердженням цього є присудження Нобелівських премій у галузі досягнень науки. На такі економічно розвинуті країни, як Німеччина і Японія, припадає незначна кількість премій, у США та Великобританії їх отримують багато. Зокрема, економічна потужність США, що сформувалася протягом XX століття, сприяла створенню справжньої академічної фундаментальної науки. Щедро інвестує фундаментальні дослідження і Японія.
Інноваційні процеси досить цікаво трактуються прихильниками еволюційної економіки. Деякі економісти стверджують, що економічні системи схожі на механічні, функціонування яких залежить від універсальних законів, що не змінюються. Інші ж економісти вважають економічну систему «живою» системою, нормальний розвиток якої безпосередньо пов’язаний з еволюцією. При цьому окрема фірма не розглядається як агент, який максимізує основні показники своєї діяльності й раціональна поведінка якої — гарантія економічної рівноваги. Фірма швидше розглядається як складна одиниця, виживання якої залежить від її здатності до адаптації. Результати цієї адаптації можуть принести фірмі успіх або сприяти її зникненню. Кожна фірма, таким чином, виробляє власний «генофонд», властивий тільки їй одній, здатний реагувати на ті або інші зміни у зовнішньому середовищі. Інноваційна діяльність має безпосередній вплив, оскільки допомагає фірмам стати сильнішими за своїх конкурентів і вижити на ринку.
Через те, що інновації мають зазначені специфічні елементи, підприємець зацікавлений інвестувати дослідження. Оскільки інновація до того ж складається з елементів, що впливають на зовнішнє середовище, то вона діє на динаміку промислових змін і загального економічного зростання. Це свідчить про істотність зв’язків між інтересами суспільства й інтересами окремого підприємця. Оскільки інновація може бути створена і впроваджена на основі знань, умінь, наданих державою, то вона розглядатиметься як суспільне благо. Це означає втручання держави в цей вид суспільних благ. Зокрема, значну частину витрат на освіту і дослідження здійснює держава. Проте використання тих чи інших знань у виробничих цілях мотивується передусім можливістю отримання прибутку. Навіть якщо інтереси та логіка суспільства спрямовані на створення нових знань та їх трансформацію, тільки ринковий механізм сприятиме появі інновацій.
Саме вимоги ринку сприяють появі нових товарів, нових технологій для їх виробництва, нових форм організації праці тощо і, зрештою, нових знань, які з’являються внаслідок процесу освіти і наукових досліджень, що здійснюються державою. Поява інновацій веде, з одного боку, до підвищення продуктивності, з другого боку, вони сприяють збільшенню активності на ринках і появі нових ринків. Усе це сприятиме загальному економічному зростанню.
» следующая страница »
1 ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66 ... 224