Економічна теорія

Відмиті гроші дають організованій злочинності неабиякі переваги у ле­гальній конкуренції: дозволяють пропонувати надзвичайно високі ціни на тор­гах і аукціонах; спираючись на неоподатковані накопичення, мати необмеже­ний доступ до кредитів та можливість одержувати ще більший неоподаткова­ний капітал через свої закордонні банки. Інвестування відмитих грошей в легальні підприємства дозволяє легально повертати відмитий капітал і забез­печує невичерпне джерело “чистих” грошей на покриття повсякденних витрат. Будь-який вид бізнесу, в якому можливо дописати на папері потрібний обсяг і потім перевести гроші на рахунок, можна кваліфікувати як “відмивання” гро­шей всередині країни.

Прийомів “відмивання” коштів стільки, скільки їх здатний винайти людсь­кий розум. Проте їх різноманітність — це не більш як варіації на одну й ту ж тему. Незлічені фінансові маніпуляції мають загальні характерні риси. В осно­ву діяльності всіх великих злочинних організацій покладено один і той же прин­цип із незначними по суті змінами. Спочатку, як правило, гроші вводяться до національної фінансової системи, а потім переказуються за кордон, де почи­нають циркулювати у банківських та фінансових системах інших країн. На­ступна операція це повернення коштів на батьківщину у вигляді переказу або перерахування грошових сум під різними благопристойними підставами.

298

Деякі експерти ООН у процесі відмивання грошей виділяють такі стадії.

На першій стадії прибутки у виді наявних коштів запускаються у фінансо­ву систему через банки або інші фінансові установи. У тих країнах, де для угод, зв’язаних із значними сумами наявних коштів, потрібно пред’явити декларації про прибутки, процес відмивання, як правило, проводиться за допомогою ве­ликого числа дрібних угод, тобто шляхом так званого “роздрібнення” грошо­вих сум. Альтернативним підходом є фізичний вивіз контрабандним шляхом значних сум наявних коштів із країни і розміщення їх у тих країнах, у яких ви­моги у відношенні декларування прибутків є менш жорсткими.

Розшарування—це другий з трьох етапів відмивання незаконних коштів. Розшарування включає проведення ряду фінансових операцій, які за своєю час­тотою, складністю та обсягом часто нагадують законну фінансову діяльність. Як правило, розшарування включає перерахування або рух коштів, розміщених у фінансовій або банківській системі, через численні рахунки з метою прихову­вання дійсного походження коштів. Найбільш звичайним методом розшаруван­ня є перерахування коштів через офшорні банківські притулки, такі як Кайма­нові острови, Панама, Багамські острови, Антільські острови і найчастіше, Па­кистан та Чилі. Як тільки кошти потрапляють за кордон в країни з суворими законами про банківську таємницю, відстежувати їх походження стає навіть ще складніше. Щоб збільшити складність, кошти можуть бути направлені через кор­порації, які формально зареєстровані, але не здійснюють операції, або шляхом використання урівноважуючих кредитних схем. Тільки обсяг операцій по пере­рахуванню грошей збільшує проблему відстежування походження.

Можливо ключем до успішної операції з розшарування є забезпечення того, щоб операції з розшарування перетинали декілька національних кордонів — або фізично, або в електронній формі, або через корпоративні структури, які мають свої підрозділи в багатьох різних країнах. Розшарування проходить при­наймні через дві, якщо не через три, країни.

Як правило, торговці наркотиками користуються послугами “контро­лерів” та грошових маклерів для відмивання своїх грошей. Кілька років тому ці контролери або маклери просто бралися з числа членів самих злочинних організацій. Однак, оскільки техніка відмивання грошей та правоохоронні дії, щоб зупинити це, — стає більш досконалою, злочинні організації почали наймати спеціалістів з числа професіоналів — бухгалтерів, юристів, фінансо­вих менеджерів, біржових брокерів—які спокусилися на неймовірні прибут­ки.

 

« Содержание


 ...  235  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я