Економічна теорія

—   забезпечують розвиток конкуренції;

—   сприяють послабленню монополізму;

—   створюють додаткові робочі місця;

—    насичують ринок товарами та послугами за відсут­ності великих стартових капіталів;

—     швидко відшкодовують витрати і відновлюють здатність заново інвестувати;

—   є основою для формування середнього класу;

—   активні щодо інноваційної діяльності.

Змішана економіка поєднує різні типи підприємств і різні організаційно-правові форми їх за принципом еконо­мічної доцільності. Зміст останньої визначається мініміза­цією витрат та максимізацією прибутку.

Дослідним шляхом встановлено, що валові витрати на одиницю продукції мінімізуються при досить великих об­сягах виробництва у таких галузях, як газова, електроенер­гетика, водопостачання (природні монополії), а також мета­лургія, автомобільна промисловість тощо.

Є галузі, де успішно можуть працювати як дрібні, так і середні та великі підприємства. Це виробництво одягу, взут­тя, торгівля тощо.

Мале підприємництво найпоширеніше у високоризико- вих видах діяльності, а також там, де масове виробництво недоцільне.

Перехід до інноваційної моделі підприємницької діяль­ності породжує нові її форми:

—   венчурне підприємництво (бізнес);

—   інжиніринг;

—   лізинг;

—   технопарки;

—    торговельну мережу;

—   франчайзинг та ін.

Венчурне підприємництво здійснюється у сфері фінан­сування високотехнологічних проектів з метою отримання максимального прибутку.

За розміром венчурні компанії невеликі або середні.

За організаційно-правовою формою — партнерства (то­вариства).

Займаються вони цільовими інженерними розробками, продукуванням та запровадженням інновацій.

Венчурні компанії виконують роль інвесторів довго­строкових наукомістких проектів із залученням ризикового капіталу.

Партнерами венчурної компанії є:

—    професіонали у сфері підприємницької та управлін­ської діяльності;

—   інституційні інвестори (інвестиційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди і т. ін.);

—   приватні особи.

Управлінці вкладають незначну частку інвестицій (1 %), але беруть на себе повний ризик з управління компанією. Інституційні та приватні інвестори забезпечують фінансу­вання і ризикують своїми інвестиціями. Так здійснюється принцип венчурного підприємництва щодо розподілу ри­зику. Керівництво отримує близько 20 % прибутку, а інвес­тори — близько 80 % .

За оцінками американських економістів, 15 % венчурних компаній приречеш на повну втрату ризикового кашталу; ЗО %

—      забезпечують досить скромний прибуток. Зате ЗО % вен­чурних (ризикових) фірм за декілька років перекривають прибутком інвестований капітал у ЗО, а подекуди у 200 разів

—   .

Інжиніринг — система надання послуг фірмою-консуль- тантом фірмі-клієнту при будівництві промислових та інших об'єктів (рис. 10.7).

Інженерно-будівельні

—  здійснюють повний

комплекс послуг

Інженерно-консультаційні

—   проектування і будівництво без поставок устаткування

Види інжинірингових фірм та їхні функції

Інженерно-дослідницькі

—    розробка технологій та матеріалів;

—   вивчення ринків;

—    складання кошторисів;

—    контроль монтажу та пуску устаткування

Консультаційні фірми з організації та управління

—    оптимізація структур управління;

—   кадрові питання;

—   сприяння організації збуту

Рис. 10.7. Види та функції інжинірингових фірм

Лізинг — форма довгострокової оренди, де орендодава- чем є лізингова компанія. Орендатор бере на себе відпові­дальність за збереження орендованого майна, сплату оренд­них платежів, податків та страхових платежів. Строк орен­ди майна визначається від 40 до 90 % тривалості звичайно­го терміну експлуатації об'єктів, що здаються в оренду.

 

« Содержание


 ...  98  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я