Економічна теорія

Капітал (від лат. еаріїаШ — головний) — самозростаю- ча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отрима­ти дохід.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуго­вують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Соціально-економічну форму капіталу визначає взає­модіючий рух підприємницької та особистої власності еко­номічних суб'єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів.

Багатоаспектність категорії "капітал" виявляється у різноманітних конкретних формах його існування (рис. 11.1). У сучасній економічній літературі категорія капіталу ана­лізується за такими аспектами.

За джерела­ми форму­вання —

власний,

залучений

За напря­мами інвес­тування —

речовий,

людський

За сферами застосування

—     промисло­вий, торго­вельний, позичковий

За способом обороту та перенесення вартості —

основний,

оборотний

За значенням у створенні та перерозподілі доходу —

реальний,

фіктивний

За формами функціонува­ння — інди­відуальний, колективний, суспільний

За масшта­бами функ­ціонування

—   національ­ний, міжна­родний

За роллю у створенні додаткової вартості —

постійний,

змінний

Рис. 11.1. Багатоаспектність аналізу конкретних форм існу­вання капіталу

За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітал, або капітал сфери виробництва, та ка­пітал сфери обігу).

За напрямами інвестування (речовий, людський капітал).

За масштабами функціонування (національний, міжна­родний капітал).

За роллю у створенні додаткової вартості (постійний, змінний капітал).

Постійний капітал — частина авансового промисло­вого капіталу, яка вкладається у засоби виробництва і пе­реноситься конкретною працею на новостворении продукт, не збільшуючи його вартості.

Змінний капітал — частина авансового промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і є джерелом додаткової вартості.

Додаткова вартість — вартісна форма додаткового продукту, створеного додатковою працею найманих робіт­ників.

За джерелами формування (власний та залучений капітал).

Власний капітал — капітал, вкладений власником фірми, визначений як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

Залучений капітал створюється за рахунок розміщен­ня цінних паперів та отримання банківського кредиту.

За способом обороту та перенесення вартості на го­тову продукцію (основний та оборотний капітал).

За значенням у створенні та перерозподілі доходу (ре­альний та фіктивний капітал).

Реальний капітал обслуговує насамперед рух промис­лового капіталу, відіграє визначальну роль у створенні до­ходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

Фіктивний капітал (від лат. Аеїіо — вигадка) не функ­ціонує безпосередньо у виробничому процесі, уречевлюєть­ся у цінні папери (акції, облігації) та дає їхнім власникам право на отримання прибутку. Сам по собі фіктивний капі­тал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

За формами функціонування (індивідуальний, колектив - ний, суспільний).

 2. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація

Авансований промисловий капітал вкладається у засо­би виробництва і робочу силу.

Робоча сила (особистий фактор виробництва) — це здатність людини до праці, сукупність її фізичних та розу­мових здібностей.

258

Рівень розвитку робочої сили в сучасних умовах зазнає докорінних змін під впливом науково-технічної революції. Зростає значення розумових здібностей, творчих і духовних зусиль працівників в організації та управлінні виробницт­вом, зростають вимоги до рівня їхньої освітньої та квалі­фікаційної підготовки. Якість та рівень розвитку робочої сили визначається величиною інвестицій у людський капітал.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 98 99 100 101 102 103104 105 106 107 108  ... 246