Економічна теорія

2.       Иванов Н. Глобализация и проблемы оптимальной стратегии развития // Мировая экономика и международ­ные отношения. — 2000. — № 2. — С. 15—19.

3.      Иноземцев В. Глобализация: иллюзии и реальность // Свободная мысль — XXI. — 2000. — № 1. — С. 26—36.

4.      Комаренко Г., Ефимов В. Экономическая глобализа­ция: теория и практика // Экономист. — 1998. — № 11.

—   С. 81 — 86.

5.      Кузнецов В. Что такое глобализация // Мировая эко­номика и международные отношения. — 1998. — № 3. —

С.    14—19.

6.       Мочерний СВ. Економічна теорія: Посібник. — К.: Видав, центр "Академія", 1999. — С. 561 — 583.

7.                      Основи економічної теорії / За ред. A.A. Чухна. —

Ч.    2. — К., 1994. — С. 229—249.

8.       Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. / За ред. Ю.В. Ніколенка. — Кн. 2. — К.: Либідь, 1998. — С 211—234.

9.       Паламарчук В.О. Народногосподарське реформування: економіко-правові аспекти // Фінанси України. — 1997. — № 8. - С 5-21.

10.     Пахомов Ю.М., Лукяненко Д.Г., Губський Б.В. На­ціональні економіки в глобальному конкурентному середо­вищі / Відп. ред. B.C. Савчук. — К.: Україна, 1997. — 237 с.

11.   Сакс Дж. Д. Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобаль­ный подход: Пер. с англ. — М., 1996.

12.    Соколенке СІ. Глобалізація і економіка України. — К.: Логос, 1999.

13.     Сорос Дж. Криза глобального капіталізму: Пер. з англ. — К., 1999.

14.   Global Outlook. International Urban Research Monitor. Globalization And Urban Economic Prospects, January 2001.

—   S.l.:s.n., 2001.

15.   International Capital Markets. Development, Prospects and key policy Issues / By an IMF Staff team led by David Folkerts-Landay with Donald J. Matieson and Garry J. Shinasi.

—   Washington, D. C: IMF, 1997.

16.     Mittelman James H. The globalization syndrome: transformation and resistance. — Princeton, N.J. : Princeton University Press, 2000.

17.    Strategik Assesstment 1999. Priorities for a Turbulent World. — Washington, 1999.

АЛЬФРЕД НОБЕЛЬ

Найвідоміша і найпрестижніша в світі Нобелівська премія була засно­вана століття тому на виконання волі Альфреда Нобеля — шведського вче­ного, винахідника і промисловця.

Альфред Бернхард Нобель на­родився 21 жовтня 1833 р. у Сток­гольмі в багатодітній родині Емма- нуеля Нобеля — інженера і вина­хідника, що будував мости та будин­ки. Е. Нобель експериментував із технологіями вибухів. Мати А. Но­беля Андрієта Ахісаль була із за­можної родини. У 1837 р., після невдалих спроб організувати свою

справу на батьківщині, Е. Нобель від їжджає спочатку до Фінляндії, а згодом до Росії. У Санкт-Петербурзі він відкри­ває механічну майстерню, що виробляє оснащення для ро­сійської армії. Е. Нобель переконує царя й генералів, що морські міни захистять російські порти від ворожих суден. Він створює прості за конструкцією, але дуже ефективні морські міни, що добре себе зарекомендували в роки Крим­ської війни (1853—1856 рр.). Згодом він засновує власну компанію з виробництва вибухових речовин. Бізнес у Росії виправдав сподівання Е. Нобеля. У 1842 р., коли Альфреду виповнилося 9 років, батько перевозить родину до Санкт- Петербурга. Сталий достаток дає змогу Е. Нобелю наймати приватних високоосвічених викладачів і дати дітям хоро­шу освіту.

Альфред Нобель був талановитою людиною. У 17 років він мав ґрунтовні знання з природничих наук, особливий інте­рес виявляв до хімії та фізики, вільно володів шведською, ро­сійською, французькою, англійською та німецькою мовами, захоплювався англійською літературою і поезією. З волі батька, який не поділяв літературних уподобань сина, юнак від'їжджає за кордон для набуття знань і практичного досвіду. Протя­гом двох років він побував у Швеції, Німеччині, Франції та США. У Парижі він працює в лабораторії відомого хіміка професора Пелузе, знайомиться з розробником нітрогліцери­ну італійським хіміком Асканіо Собреро, а в СІЛА — з ви­датним шведським інженером Джоном Еріксоном.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 215 216 217 218 219 220221 222 223 224 225  ... 246