Економічна теорія

Класифікація глобальних проблем за сферами дії (рис. 22.7) не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами носять умовний характер. Так III сфера кон­центрує та підсилює увесь комплекс глобальних проблем.

I.   Глобальні проблеми >7 сфері взаємодії природи і суспільства:

—   надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;

—  раціональне природокористування і збереження нав­колишнього природного середовища;

— раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору;

—   утилізація відходів життєдіяльності тощо.

II.  Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовід­носин:

—    відвернення світової термоядерної війни і забезпе­чення стабільного миру;

—  подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу;

—  попередження локальних, регіональних та міжнарод­них конфліктів;

—  ліквідація наслідків світових та локальних криз;

— роззброєння і конверсія військового виробництва тощо.

III.  Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення Ті майбутнього:

—  пристосування людини до умов природного і соціаль­ного середовища, що змінюється під впливом НТР;

—   подолання епідемій, тяжких захворювань (серцево- судинних, онкологічних, СНІДу, наркоманії);

—    культурно-моральні проблеми втрати довіри до со­ціальних інститутів, нестабільності сім'ї та послаблення зв'язку поколінь;

—  боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом;

—    проблеми демократизації та охорони прав людини тощо.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем — розгляд їх у взаємопов'язаній цілісності, тісно­му переплетінні економічних, політичних, соціальних, куль­турних, технологічних, екологічних, психологічних та інших процесів.

Передумови вирішення глобальних проблем:

—   парадигмальний прорив у суспільній свідомості, нові концептуальні підходи до розуміння перспектив розвитку людства;

—  переосмислення суті економічної безпеки держав, які реалізують різні моделі демократичного суспільства;

—   досягнення консенсусу з питань, що стосуються го­ловних контурів нового суспільного порядку в XXI ст.;

—  синтез, взаємозбагачення і доповнення оцінок, стра­тегій і програм розвитку світового співтовариства, які ви­суваються різними країнами, науковими школами тощо;

—    перегляд і перебудова системи міжнародних відно­син на засадах загальнолюдських цінностей, пріоритетності розвитку творчого потенціалу людської особистості;

—   формування нового світопорядку, створення єдиного механізму регулювання на глобальному рівні, міжнародних процедур і механізмів, які відповідають потребам забезпе­чення гідного майбутнього людства;

—   об'єднання зусиль і ресурсів людства на основі усві­домлення важливості та невідкладності розв'язання гло­бальних проблем, єдності інтересів і спільної відповідаль­ності перед майбутніми поколіннями.

Концепція сталого (стійкого) розвитку, яка була прийнята на Конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992), обґрунто­вує здатність постіндустріального світу до подальшого про­гресу на основі використання власних ресурсів.

За цією концепцією, необхідно і можливо здійснити по­слідовний перехід до такого розвитку, який забезпечувати­ме збалансоване вирішення соціально-економічних завдань і проблем збереження сприятливого навколишнього сере­довища та природно-ресурсного потенціалу з метою задово­лення основних життєвих потреб нинішніх і майбутніх поколінь (рис. 22.8).

Рис. 22.8. Інтегративна єдність соціо-еколого-економічного прогресу в концепції самопідтримуючого (сталого) розвитку

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 211 212 213 214 215 216217 218 219 220 221  ... 246