Економічна теорія

—    споживання невідтворюваних ресурсів має відбува­тись лише в замкнутих циклах, а їхнє вичерпання — ком­пенсуватись замінниками чи технологічними нововведен­нями;

—  шкідливі викиди в навколишнє середовище не по­винні перевищувати можливості самовідтворення екоси­стеми.

Напрями формування стратегій екорозвитку

І

Обмежувальна стратегія	Стратегія оптимізації	Стратегія замкну­тих циклів
Концепція "нульо­вого зростання", спрямована на стримування роз­витку виробництва та добровільне об­меження спожива­ння, закриття еко­логічно шкідливих виробництв тощо	Пошук оптималь­ного рівня взаємо­дії суспільства і природи з метою унеможливлення суспільного роз­витку, який справляє негатив­ний вплив на екосистему	Створення вироб­ництв, побудованих на циклічних прин­ципах з метою ізо­ляції виробництва від впливу на еко­систему (розвиток біотехнологій, замк­нутих безвідходних комплексів тощо)

Рис. 22.9. Стратегічні напрямки екорозвитку

Основні напрями подолання екологічної кризи:

1)           техніко-технологічний: забезпечення якісного по­ліпшення стану довкілля за рахунок прогресивних струк­турних зрушень в економіці та екологізації розвитку про- 516 дуктивних сил; розробка і впровадження екологічно чис­тих, безвідходних, екологобезпечних та ресурсозберігаючих технологій, альтернативної енергетики тощо;

2)       економічний: інтегрування екологічних принципів у моделі ринкових реформ, розвиток і вдосконалення еконо­мічного механізму природокористування та охорони навко­лишнього середовища:

а)   спонукання забруднювачів довкілля до обмеження екологодеструктивної діяльності шляхом упровадження платежів за викиди та погіршення якості природних ре­сурсів, введення екологічного податку з виробників, які за­стосовують екологонебезпечні технології, впровадження штрафних санкцій до порушників екологічного законодав­ства, стандартів якості природного середовища тощо;

б)   стимулювання природокористувачів до переходу на безвідходні, ресурсозберігаючі, екологобезпечні технології та поліпшення стану навколишнього середовища шляхом надання державних субсидій, податкових пільг, позик, пільго­вих кредитів, встановлення режиму прискореної аморти­зації природоохоронного устаткування тощо;

3)       науково-теоретичний: проведення фундаментальних еколого-економічних досліджень, аналіз та наукове обґрун­тування критеріїв екологічної безпеки, розробка теорети- ко-методологічних основ еколого-економічного розвитку з обґрунтуванням відповідного понятійного апарату, систе­ми показників та методів визначення екологонебезпечних виробництв, еколого-економічної експертизи нових проектів і природоохоронного бізнес-планування;

4)           адміністративно-правовий: удосконалення діючо­го природоохоронного законодавства, створення правового поля раціонального природокористування та управління за­хистом навколишнього середовища; екологічна експерти­за проектів, екологічне інспектування й ліцензування ви­робництва, посилення екологічної дисципліни та юридич­ної відповідальності підприємств за порушення природо­охоронних норм, стандартів тощо;

5)          еколого-просвітницькийколог о-правове вихован­ня, формування нового екологічного мислення, стимулюван­ня розвитку екологічної свідомості населення з метою по­долання споживацького відношення до природи, підготов­ка фахівців-екологів тощо;

6)      міжнародний: розвиток міжнародного співробітниц­тва в царині охорони навколишнього середовища, інтегра­ція сил, ресурсів і коштів з метою успішного вирішення глобальних екологічних проблем, створення міжнародної мережі глобального екологічного моніторингу, міжнародних фінансових фондів і банків екологічної інформації, активі­зація діяльності відповідних міжнародних організацій тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 213 214 215 216 217 218219 220 221 222 223  ... 246