Економічна теорія

—     формування багатоукладної ринкової економіки, в якій ефективно взаємодіють різноманітні форми власності;

—     відродження класу реальних власників, дбайливих господарів як гаранта економічної, політичної і соціальної стабільності в суспільстві.

Зміст реформи відносин власності становлять реальні процеси роздержавлення та приватизації власності.

Роздержавлення — це процес обмеження втручан­ня держави в економіку, переведення державних під­приємств на комерційні засади господарювання, ство­рення умов для зростання кількості господарюючих суб'єктів.

Роздержавлення стало основою першого етапу реформ в Україні, в ході якого визначилися два способи роздер­жавлення: корпоратизація і комерціалізація (рис. 20.2).

Роздержавлення за своєю суттю є передусім антибюро­кратичним заходом, його безпосередній результат — звільнен-

Корпоратизація — підготовчий процес до приватизації великих підприємств шляхом акціонування їх та виведення зі сфери пря­мого державного управління

Комерціалізація — роздержавлення під­приємств комунальної власності, які раніше входили у вертикальну систему торгів, трес­тів, управлінь, надання їм прав юридичної особи та переведення їх на режим самофі­нансування

Рис. 20.2. Способи роздержавлення

ня підприємств від прямої і безпосередньої державної опі­ки, яка фактично позбавляла їх господарської самостійності, ініціативи й стимулів, а для самої держави ставала непо­сильним тягарем як з точки зору оперативного управлін­ня підприємствами, так і в плані централізованого бюджет­ного фінансування.

Роздержавлення економіки стало початком об'єктивного процесу повернення, створило економічних та соціальних функцій господарюючим суб'єктам підґрунтя для прива­тизації власності.

Приватизація — це процес передачі або продажу об'єктів державної власності одноосібним чи асоційо­ваним приватним власникам, що приводить до зміни форм власності.

Специфіка приватизаційного процесу в Україні відоб­ражає економічні, соціальні й політичні особливості, що мали місце в суспільстві і на які слід було зважати при прове­денні реформ. Головними з них були:

—   масштаби державної власності. На початок 90-х років питома вага її становила понад 90 %. Виключно в державній власності була земля;

—     механізм нагромадження майна і відсутність його справжньої оцінки. Протягом десятиліть багатство ство­рювалося всім суспільством, а тому проблема його справед­ливого розподілу набула виняткового значення;

—    високий рівень монополізму, що гальмував техніч­ний і технологічний прогрес виробництва та призвів до втра­ти конкурентоздатності національної економіки;

—   хаос в економіці, зумовлений розривом традиційних господарських зв'язків, знеціненням грошей і бартериза- цією обміну;

—    втрата навичок підприємницької діяльності та від­сутність ринкового економічного мислення, домінування в ментальності переважної більшості населення установки на зрівнялівку як показник справедливості;

—     відсутність сильної, професійної та демократичної влади, корумпованість чиновництва.

Зазначені особливості зумовили мету (рис. 20.3), спосо­би й технологію приватизаційного процесу в Україні.

Мета приватизації

У країнах ринкової економіки	В Україні
—      скорочення заборгованості державного сектору; —     стимулювання підприєм­ництва; —     розвиток ринку; —     розширення меж індивіду­альної свободи; —     розвиток народного капі­талу; —     послаблення профспілок	—     формування прошарку приватних власників;   « Содержание » следующая страница » 1  ... 187 188 189 190 191 192193 194 195 196 197  ... 246