Економічна теорія

Зазначені тенденції розвитку структури економіки свідчать про подальше загострення її протиріч.

Здійснення позитивних структурних зрушень на всіх рівнях гальмується цілим рядом факторів:

—    недостатньо розвинутими ринковим середовищем та конкуренцією. Державна вибіркова підтримка окремих підприємств створює тимчасові переваги і гальмує реструк­туризацію;

—       недосконалістю законодавства, яке регулює процес реструктуризації, та нестабільністю правового поля, що уне­можливлюють вироблення довгострокової стратегії струк­турних змін;

—   обмеженістю джерел фінансування — браком коштів у підприємств та їхньою економічною непривабливістю для кредиторів;

—      психологічною неготовністю менеджерів до прове­дення реструктуризації та відсутністю у них практичного досвіду.

Необхідною умовою позитивних структурних зру­шень є визначення стратегічних напрямів реструктуризації економіки, які б враховували наявний ресурсний потенціал і реальні інвестиційні можливості, а також майбутню кон'юнктуру й тенденції розвитку як внутрішнього, так і зовнішнього ринків.

Основним оціночним критерієм ефективності струк­турних змін є забезпечення конкурентної спроможності господарських систем у ринковому середовищі.

За обмеженості фінансових ресурсів в Україні відбуваєть­ся звуження структурних пріоритетів. Ними залиша­ються такі:

—    випереджаючий розвиток енергетики;

—    технологічне оновлення виробництва;

—    агропромисловий комплекс.

Вибір зазначених пріоритетів зумовлений очікування­ми, що вони виконають свої особливі каталізуючі функції, забезпечать мультиплікативний та кумулятивний ефекти структурних змін у народногосподарському комплексі в цілому.

 4. Проблеми реформування фінансово-кредитної сфери

Найбільш гострою і складною проблемою ринкової транс­формації є реформування фінансово-кредитної сфери, скла­дові та механізм якої повинні не лише адаптуватися до ринкових змін, а й передбачати та забезпечувати прогре­сивну динаміку трансформаційного процесу (рис. 20.7).

Стратегічне завдання реформування фінансово- кредитної сфери

зумовлюється

І

її роллю як одного з головних чинників забезпечення життєздатності економічної системи

полягає

у формуванні таких її механізмів, які створювали б умови сталого еконо­мічного розвитку

Рис. 20.7. Стратегія реформування фінансово-кредитної сфери

Головне досягнення реформування фінансово-кредитної сфери полягає у формуванні основних атрибутів національ­ної економіки: грошової, бюджетної, податкової та банків­ської систем, сукупність яких визначає економічну інфра­структуру існування держави.

Процеси реформування забезпечили:

—    введення національної грошової одиниці — гривні (вересень 1996 р.);

—   формування дворівневої банківської системи;

—  становлення фондового, грошового, валютного та стра­хового ринків.

Фінансово-кредитна сфера України перебуває у стаді формування і тому ще не набула характеристик, при­таманних ринковій економіці. Водночас вона виявила­ся тим сектором, де найгостріше проявилися супереч­ності та деформації перехідного періоду.

У процесі реформування фінансово-кредитної сфери України особливої гостроти набули такі проблеми:

—     неефективність податкової системи. Податковий тиск спричинив масове ухилення від сплати податків, сти­мулював взаємозаліки та криміналізацію економіки;

—    недосконалість бюджетної системи. Надмірне дер­жавне споживання і хронічний дефіцит державного бю­джету призвели до створення критичних обсягів боргових зобов'язань держави й загрози дефолту;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 190 191 192 193 194 195196 197 198 199 200  ... 246