Економічна теорія

Цільова функція структурної трансформації за своїм змістом є системоутверджуючою, хоча завдання, що вирі­шуються в її рамках, закладаються в процесі роздержав­лення і приватизації (рис. 20.6).

Структурна перебудова як системоутверджуючий про­цес є винятково важливою у трансформаційних перетворен­нях, оскільки її ефективне здійснення є головною умовою незворотності процесу формування ринкової економіки.

Основним об'єктом структурної трансформації (пере­будови) виступає реальний сектор економіки, пропорції якого відіграють ключову роль в активізації відтворювальних

процесів, визначають ринкову спрямованість, ефективність та конкурентоспроможність економіки на всіх її рівнях.

Мета структурної трансформації

 

Мікрорівень

 

Надання ринкової орієнтації організаційним структурам, механізмам та апарату управління підприємств

Мезорівень

Адаптація структури виробничо-господар­ських комплексів галузей і регіонів до ринкового режиму функціонування та розвитку

Макрорівень

Приведення галузевої структури народного господарства у відповідність до вимог ринкової економіки

Рис. 20.6. Мета структурної трансформації

Особливості реструктуризації економіки України зумов­лені надвисоким рівнем її монополізації та мілітаризації, технологічною відсталістю й орієнтацією на потреби колиш­ньої супердержави.

На початку реформ були розроблені конкретні шляхи структурної трансформації, що передбачали:

—    соціальну переорієнтацію української економіки;

—    пріоритетний розвиток наукомістких, енергозберіга­ючих та екологічно безпечних виробництв;

—   створення умов для ефективної інвестиційної та інно­ваційної політики.

Однак розвиток економічних процесів у 90-х роках призвів до подальшого поглиблення структурних деформацій.

По-перше, набули більш гострих проявів диспропорції відтворювальної структури економіки:

—    у структурі ВВП зменшилася частка оплати праці, що ускладнило збалансування відтворювальних пропорцій і забезпечення мінімальних параметрів життєвого рівня населення;

—   посилився процес натуралізації ВВП в результаті зро­стання масштабів особистого підсобного господарства та індивідуальної діяльності;

—     відбулося падіння частки заощаджень у реальному секторі економіки, що на фоні загального скорочення ВВП негативно позначилося на можливостях фінансування від- творювального процесу.

По-друге, посилились деформації галузевої структури економіки:

—    відбулося майже подвійне збільшення питомої ваги продукції паливно-енергетичного комплексу, що за своїм призначенням є переважно первинною або проміжною. Натомість галузі, що виготовляють продукцію кінцевого споживання, зазнали глибокого спаду;

—   у структурі промислового виробництва значно скоро­тилася частка товарів народного споживання, що за умов економічної лібералізації сприяло товарній експансії зов­нішнього середовища й призвело до втрати вітчизняних ринків.

По-третє, погіршився технічний і технологічний стан вітчизняного виробництва:

—    ще більших масштабів набуло фізичне та моральне старіння основних виробничих фондів, а більшість промисло­вих підприємств взагалі припинили інноваційну діяльність;

—   різко скоротилося фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, зменшилася кількість та погіршилася якість проведених НДДКР.

По-четверте, посилилися територіальні диспропорції в розміщенні виробництва та його інфраструктурного забез­печення, наслідком чого стало поглиблення нерівності в роз­витку окремих регіонів, нераціональне використання ресур­сного потенціалу та екологічний дисбаланс окремих тери­торій.

 

« Содержание


 ...  194  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я