Економіка та менеджмент праці

2)      часові і вартісні чинники часто обмежують обсяг інформації, яка може бути зібрана;

3)      ігнорування важливої інформації з боку осіб, які ухвалюють рішення;

4)      частина людської пам’ яті, яка використовується у процесі прийняття рішення, може отримувати лише відносно моментний обсяг інформації;

5)      якісний характер інформації обмежує широке застосування сучасної обчислювальної техніки.

Як обмежувальні чинники у процесі розроблення рішень виступають технічні, економічні, соціальні, правові, політичні, екологічні.

Вибір і реалізація найкращих варіантів рішень з усіх можливих становлять суть ефективного менеджменту. Якщо немає альтернатив, тоді відпадає потреба у прийнятті рішення. Будь-яке рішення, яке приймають у сфері менеджменту, має відповідати чітко сформульованим вимогам. Найзагальнішою вимогою до рішень є їх висока якість. Під якістю господарських рішень слід розуміти сукупність їхніх властивостей (наукова обґрунтованість, своєчасність, правомірність, узгодженість, цілеспрямованість, доцільна форма викладу), які є передумовою досягнення поставлених цілей з мінімальними трудовими матеріальними і фінансовими ресурсами за допустимого рівня ризику.

Рішення має бути об’єктивно необхідним і ухвалюватися у разі:

-          виявлення суттєвого і небажаного відхилення від наміченої програми діяльності;

-          коли це відхилення від наміченої програми діяльності набуває стійкого характеру, а підлеглі не в змозі виправити становище;

-          надходження принципово нової установки від вищого керівника, яку досить складно реалізувати;

-          появи нових можливостей, які не враховуються під час розроблення плану дій.

Підготовлене рішення має бути здійсненим, враховуючі існуючі традиції, звичаї, відповідати очікуванням людей.

Ефективність системи управлінських рішень можна визначити за показниками використання основних чинників виробництва: робочої сили, землі, технічних засобів. При цьому слід враховувати соціальні та психологічні аспекти проблем, оскільки заходи вдосконалення організації праці, виробництва і управління повинні сприяти не тільки збільшенню виробництва споживчих вартостей, економії живої й уречевленої праці, а й полегшенню психологічного клімату, взаємовідносин у колективі, зростанню задоволеності від праці.

При оцінці рішень, поряд з показниками поточної ефективності, доцільно визначити довгострокові результати, що випливають із факту прийняття рішень, тобто прогнозувати технічні, економічні й екологічні результати намічених рішень.

Ефективність рішень Е_р, що приймаються, можна виразити як функцію певного числа змінних:

Ер = Е (хі, Х2, х_п),                                            (2)

де Е - зображення функції;

х₁, х₂, ..., х_п - змінні.

У зв’язку зі слабкою формалізацією процесів, що відбуваються у соціально-економічних системах, крім кількісних критеріїв їх ефективності, велике значення мають критерії якісні (психологічний ефект, міжособистісні відносини, ступінь підвищення соціальної активності, суспільна користь тощо). Останні можна кількісно виразити за допомогою умовних оцінок. Рішення оцінюють за п’ ятибальною системою. Оскільки критерії нерівноцінні, то на основі евристичних оцінок встановлюють коефіцієнти їх участі ( від 1 до 3, або від 1 до 5 і т. д.):

П

Е і = 2 Кі • (і = 1, т),                                      (3)

і

де Е_і - ефективність 7-го варіанта рішень;

Кі - коефіцієнт участі 7-го критерію (К = 1, 5);

Ої - оцінка за 7-тим варіантом рішень, /-го критерію (Ру =

1,  5);

т - кількість варіантів рішень;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 55 56 57 58 59 6061 62 63 64 65  ... 171