Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Таким чином, при організації боротьби з тіньовою економікою важ­лива не стільки сама як така констатація впливу певних обставин на про­цеси тінізації, наприклад, недостатньо ефективного правового забезпе­чення економічного реформування, скільки дослідження системи взає­модії, взаємообумовленості соціальних процесів, що викликають девіацію, зв’язку між змінами у стані однієї із сторін соціального процесу зі зміною в іншій, встановлення системи причин розвитку певного процесу, тобто його детермінації і причинності.

Насамперед звернемо увагу на відмінність детерміністського пояс­нення досліджуваних явищ від каузального (причинного). Як відомо, де­термінізм — це вчення про закономірну взаємодію та загальну причинну обумовленість і взаємозалежність явищ природи, суспільства та мислен­ня. Разом з тим, це положення є лише філософським принципом. Як за­значається у філософській літературі, застосовуються три значення цього поняття, які можна розглядати і як три послідовних етапи його розвитку. На першому з них детермінізм ототожнювався з причинністю, яка розу­мілась як однозначний механічний (динамічний) зв’язок явищ. У процесі розвитку уявлень про причинні процеси детермінізмом стали вважати неоднозначну (статистичну, стохастичну) причинність. На сучасному етапі розвитку теорії піц детермінізмом розуміють різноманітні види залеж­ності речей, подій, процесів, станів від тих факторів (зв’язків), якими вони визначені у своєму існуванні та зміні, які відповідальні за їх озна­ки

. До цих залежностей слід віднести динамічну і статистичну при­чинність і обумовленість, деякі види кореляційного зв’язку, цільової і системної детермінації і т.ін.

На думку М. Бунте, необхідними і достатніми аспектами детермініз­му є два принципи: генетичний (ніщо не може виникнути з нічого) і прин­цип закономірності (ніщо не відбувається довільним чином). А при­чинність, на відміну від детермінізму, характеризується ще і такими ри­сами, як продуктивність, одностороння спрямованість, незворотність, безперервність, розрізнення головного та другорядного (причин та умов) та ін.

При вивченні механізму виникнення та розвитку того чи іншого яви­ща в поле зору дослідника потрапляє значна сукупність пов’язаних з ним подій та обставин, які справляють стимулюючий чи гальмівний вплив на це явище, — позитивних та негативних, стабільних та нестійких, необхід­них та випадкових. З них причинне пояснення відбирає лише деякі, які відповідають критеріям «суттєвого впливу» залежно від доктринальних підходів до вивчення цього явища і диференціації факторів впливу на нього. Таким чином, відбувається ранжирування факторів впливу на до­сліджуване явище, виявляються головні пружини причинного механіз­му. Причинність, як вважає А.Г Долгова, являє собою одну із форм уні­версальної взаємодії, як один із видів детермінації, що означає тільки генетичний, продуктивний зв’язок. Тут розкривається причинно-на- слідкова тенденція розвитку того, з чого виникло дане явище, як протікав процес його виникнення, встановлюється факт зв’язку між породжен­ням та породжуваним

.

Аналіз причинних зв’язків у суспільстві вимагає врахування як за­гальних принципів їх дослідження у великих системах, так і особливості самого соціального життя

. Ця специфіка визначається тим, що всі со­ціальні закономірності реалізуються через суспільну діяльність людей. У зв’язку з цим слід звернути увагу на ряд наступних принципів досліджен­ня причинних зв’язків у соціальному середовищі.

По-перше, суспільство являє собою систему, для якої є характерни­ми стохастичні, динамічні та статистичні закономірності зв’язку між еле­ментами, що утруднює дослідження причинно-наслідкової тенденції.

По-друге, суспільство є системою, що перебуває у стані постійного розвитку. Відповідно, у суспільному житті відбуваються не тільки циклічні процеси, але й процеси, що є діалектичною єдністю розвитку та циклічного руху.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 94 95 96 97 98 99100 101 102 103 104  ... 350