При кондиціоналістському підході не здійснюється диференціація факторів злочинності, не з’ясовується механізм їх взаємодії, не виділяються її причини та умови. Дослідження останніх, тобто того, що саме по собі не породжує злочинність, але впливає на процеси її породження, бере участь у детермінації злочинності, має велике значення у виявленні сукупності обставин, що продукують злочинну поведінку.
Певною мірою альтернативою недолікам кондиціоналістського підходу є виникнення так званого традиційного підходу. При традиційному підході причиною даних наслідків, злочинності зокрема, є зовнішній силовий вплив
. Сутність цього підходу можна зрозуміти через позицію його прихильників: «Причинами злочинності у широкому розумінні цього слова можна вважати всі ті обставини, без яких вона не могла б виникнути і не могла існувати... ті активні сили, які своїми діями породжують її існування. Причини конкретного злочину — це, таким чином, ті активні сили, які викликають у суб’єктів інтереси і мотиви для його скоєння.»
Оцінюючи традиційний підхід як такий, що забезпечив досить значний рівень ефективності при аналізі безпосередніх спонукальних мотивів скоєння індивідом злочину, має суттєве практичне значення при кваліфікації злочинної поведінки і в цьому аспекті робить крок уперед у дослідженні причин соціальної девіації, водночас слід зазначити, що він безсилий перед завданнями вивчення фундаментальних соціальних факторів злочинності. Хибність, обмеженість цього підходу виявляється в тому, що за ним суб’єктивні прояви волі — мотиви злочинної поведінки індивіда відірвані від об’єктивного ґрунту причин її виникнення. Причини, і це абсолютно домінуюча позиція сучасних соціальних досліджень, є категорією об’єктивного — об’єктивних протиріч у соціально-економічному розвитку
, в той час як «інтерес» вже є суб’єктивно визначеною категорією
, а мотив, мотивація — категорією суб’єктивного
. Таким чином, вони виступають як діалектичні протилежності, а отже, їх неможливо безпосередньо визначати одне через одне.
Традиційно-діалектичний підхід усуває багато вад попередніх двох: у системі причинного комплексу він виділяє об’єктивний і суб’єктивний фактори злочинності в діалектичному взаємозв’язку їх причинних тенденцій. Перевагою цього підходу є можливість глибокої проробки причинного впливу соціально-економічних факторів, соціальної пам’яті суспільства на дисфункціональні процеси. В той же час його недоліком є притаманний йому переважаючий вплив на результати дослідження причинно-наслідкової тенденції саме накопичень довгострокової соціально-економічної пам’яті суспільства порівняно із впливом оперативної, недооцінка у зв’язку з цим феномена поведінкових механізмів індивіда.
У цьому зв’язкудоцільно навести висловлювання Е. Дюркгейма, який зазначав, що «соціальні явища повинні вивчатися як речі, тобто як зовнішні по відношенню до індивіда реальності»
.
Таким чином, для підвищення ефективності управління соціально- економічними процесами і забезпечення можливості прогнозування де- віаційної поведінки індивіда у методі дослідження до здобутків щодо вивчення соціально-економічного середовища, причинно-наслідкової тенденції загального необхідно добудовувати його впливом на девіаційні поведінкові механізми одиничного.
Необхідний потенціал щодо усунення існуючих недоліків у вивченні причинності у взаємодії соціально-економічного, матеріального середовища, з одного боку, і світу людини — з другого, має інтеракціоністський підхід, або підхід до причинності з позиції взаємодії.
Слід сказати, що цей підхід не є певною альтернативою діалектичному, а, на наш погляд, є його більш повним, адекватним втіленням у сучасних дослідженнях причинності злочинності у соціально-економічних системах.
» следующая страница »
1 ... 97 98 99 100 101 102103 104 105 106 107 ... 350