Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

, переважна більшість українських громадян переконані в тому, що економічні реформи є ско­ріше поступовим розвалом економіки, що набув незворотного характеру (36,1%), або малокерованим процесом перерозподілу державної власності з імітацією реформ (34,8%), ніж плановим процесом реформування еко­номіки (2,8%). Примітно, що кількість громадян, які дотримуються не­гативних оцінок, зросла навіть протягом 2001-2003 рр. — періоду, коли в Україні відзначалося покращення головних економічних і соціально-еко­номічних показників.

Невдоволеність і розчарування в економічних реформах закономірно позначаються на рівні підтримки діяльності центральних органів влади, який протягом 2000—2003 рр. загалом знижується. Продовження подібних тенденцій може призвести до повної втрати суспільної зацікавленості в участі в трансформаційних процесах—як економічних, так і політичних;

□ Березень 2001 р.П Квітень 2003 р.

Рис.1.4. Оцінка економічнихреформ, що відбуваються в Україні,

% опитаних

50.0

40.0

30.0

20.0

10,0

0,0

30,0

8,:

7,3

6,4                                    6,3

4,4

25,0

20,0

15,0

10,0

5,0

0,0

Квітень 2000 р. Травень 2001 р. Травень 2002 р. Квітень 2003 р.

Президент України Парламент -ь- Уряд

Рис.1.5. Рівень суспільної підтримки діяльності органів влади в Україні,

% опитаних

2)    перетворення приватизації в Україні головним чином на засіб пере­розподілу суспільного багаства, а не на засіб прискореного капіталотворен- ня, необхідного для радикальної модернізації економічної структури та забезпечення її конкурентоспроможності.

Цей процес був не лише непрозорим і несправедливим, а й у багатьох випадках супроводжувався порушенням чинних законів. Часто привати­зація лише провокувала втечу капіталу за кордон та непродуктивне ви­трачання коштів. Це значною мірою пояснює, чому навіть сьогодні, після кількох років економічного зростання, рівень валового утворення по­стійного капіталу в економіці становить третину рівня 1990 року.

Внаслідок українського варіанту приватизації переважна частина на­селення залишилася як без заощаджень, так і без доходу від власності (ця частка доходу у ВВП є дуже низькою і ще більш диференційованою, ніж доходи від праці). Загалом, головна мета приватизації — створення чис­ленного прошарку ефективних власників — досягнута не була.

Відповідно, оцінки громадянами України наслідків приватизації є переважно критичними (див. рис. 1.6)

. Тією чи іншою мірою позитив- 54 І В.А. Предборський. Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

10,3

ним вважають вплив приватизації лише 13,2% громадян; переважна більшість опитаних дотримується негативних оцінок;

Важко відповісти

20,0

Приватизація не справила істотного впливу на розвиток економіки

Руйнівні наслідки

131,8

У цілому переважають негативні наслідки

124,7

У цілому переважають позитивні наслідки

|П,2

□ 2,0

Дуже позитивно

0,0                      10,0                    20,0                    30,0                    40,0

Рис.1.6. Оцінка впливу приватизації на розвиток української економіки,

% опитаних

³⁾     розвиток суттєвих монополістичних тенденцій, які грунтуються на успадкованих від попередніх систем чинниках, а також на нових, набу­тих у процесі трансформації, що виявляються переважно у нерівності в сфері доступу до державних ресурсів і політичної влади

4)   .

З моменту лібералізації цін у 1992 році та започаткування загального дерегулювання економіки, позбавлення держави суттєвої частини функцій безпеки, нагляду та контролю за характером трансформаційних процесів, розвитком конкурентоспроможної економіки монополізація українського ринку демонструє сталу тенденцію до зростання. Підприє- мства-монополісти, позбавившись державного контролю над цінами, отримали можливість встановлення монопольно високих цін на свою про­дукцію, а питання реструктуризації ринку з метою заохочення конку­ренції на перших етапах приватизації навіть не ставилися. Внаслідок цьо­го місце колишніх державних монополій заступили приватизовані моно­полії, позбавлені ефективного державного контролю. Поряд із завищен­ням цін підприємства-монополісти стали широко практикувати й нецінові форми дискримінації споживачів (поставки неякісної продукції, затрим­ки відвантаження та оплати сировини, комплектуючих тощо). Маючи, порівняно зі споживачами, певні переваги в оплаті «послуг» корумпова­них державних чиновників, вони монополізували ще один ринок — по­слуг з позбавлення державного контролю.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 24 25 26 27 28 2930 31 32 33 34  ... 350