.
Так, за 2003— 2004 р. країна пережила цілий ряд гучних скандалів, пов’язаних з намаганнями елітних структур усунути власників ліквідних і високорентабельних підприємств. Причому в ході цього чергового перерозподілу власності виявилася нова тенденція: впливові фінансово-політичні групи (елітні структури) намагаються привласнити не тільки паї приватних інвесторів, а й державні пакети. У зв’язку з цим Фонд державного майна України виступив із заявою, в якій висловив серйозне занепокоєння ситуацією, що склалася на фондовому ринку. «Ще не закінчився розгляд справи, пов’язаної з незаконною додатковою емісією акцій на ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», як був застосований аналогічний механізм проведення додаткової емісії на ВАТ «На- фтохімік Прикарпаття»
.
Самий механізм цієї новітньої експансії елітного сектора зовні досить простий. Наприкінці травня на зборах акціонерів ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» було прийняте рішення про додатковий випуск акцій. Внаслідок емісії частка державного пакета може знизитися з 25 відсотків плюс одна акція (блокуючий пакет) до 0,8 відсотка. При цьому до зборів акціонерів співробітники ФДМ України як представники держави — значного співвласника підприємства — вперше в історії приватизаційного процесу допущені не були.
Як і у випадку з Інгулецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, з «Нафтохіміком Прикарпаття» ні про які реальні інвестиції мова не йде. Справа в іншому: додатковий випуск акцій на цих підприємствах — не що інше, як намагання реалізувати посилення потенціалу елітної структури за рахунок інтересів держави. Фактично без особливих витрат позбавити державу законного права впливати на ці стратегічні об’єкти.
Для цього використовуються різні тіньові схеми. Наприклад, у схемі з «Нафтохіміком Прикарпаття» додаткова емісія стала можливою за участі реєстратора, який, незважаючи на всі оформлені відповідно до діючого законодавства повноваження державного представника інвестора, не допустив його на збори акціонерів. Саме питання про додаткову емісію було замаскованим у порядку денному для акціонерів як «інші питання».
За оцінками експертів, у разі, якщо не вдасться зупинити незаконну додаткову емісію на Інгулецькому ГЗК і «Нафтохіміку Прикарпаття», ініційовану елітними структурами, близькими до Приватбанку, держава втратить близько півмільярда гривень. Події навколо Інгулецького ГЗК ставлять під сумнів успішність продажу Укррудпрому, який, за оцінками ФДМУ, міг принести 1,5—1,7 млрд грн до бюджету.
У зв’язку з поширенням новітніх тенденцій на фондовому ринку і останніми фактами посилення загрози з боку елітних структур інтересам держави слід звернути увагу на особливе розширення проявів цих загроз, їх певну комплексність. Інгулецький ГЗК є одним з найбільш привабливих об’єктів Укррудпрому — об’єднання, приватизація якого повинна здійснюватися найближчим часом. Із втратою для держави ГЗК інвестиційна привабливість Укррудпрому, за оцінками експертів, може знизитися з півтора мільярда до півмільярда гривень. Приватбанк, який фактично зосередив у своєму пакеті 49 відсотків акцій Інгулецького ГЗК, почав лобіювати продаж Укррудпрому зі шлейфом додаткових вимог, що фактично зводять список потенційних покупців його акцій до однієї групи Приватбанку.
Висновки про структурну неоднорідність вітчизняного економічного простору, наявність паразитичного елітного сектора та особливих механізмів тінізації ним економічних процесів створюють необхідні методологічні засади для дослідження багатьох часткових проявів загальної проблематики тінізаційних процесів.
Конституювання провідної ролі паразитичного елітного сектора у тінізаційних процесах дає можливість створити методологічні ключі щодо підходу, наприклад, до проблематики амністії тіньового капіталу. Оскільки цьому сектору, який є системоутворюючим для тіньової економіки, об’єктивно притаманна функція тіньової експлуатації ординарної економіки, то відтворення цієї функції можливе лише в межах її постійного повернення до умов експлуатації. В тих межах, в яких амністія може цьому сприяти, повернення елітного капіталу в економіку можливе. Але в основному повернення певних сегментів елітного капіталу відбувається через технологічні ланцюжки відмивання тіньового капіталу через мережу офшорних компаній і повернення їх вже як нерезидентів, міжнародних інвесторів, тобто у формі, що має підвищений рівень захисту від національних органів контролю.
» следующая страница »
1 ... 147 148 149 150 151 152153 154 155 156 157 ... 350