а) застосування системи квот—«А» (для внутрішнього споживання), «В» (узгоджені поставки за експортом) і «С» (поставки на вільний світовий ринок);
б) введення мінімальних внутрішніх цін на сировину та готову продукцію цієї галузі. Так, у країнах ЄС закупівельна ціна тонни буряку перебуває на рівні 60, гуртові ціни на цукор — на рівні 1000 євро за тонну, роздрібна — до 2000 євро, або у 3,7 раза вища, ніж в Україні.
3. Західні бурякосіючі країни в останні десятиріччя минулого століття здійснили глибоке реформування і реструктуризацію цієї галузі, внаслідок чого з експлуатації були виведені малопотужні підприємства, замість них введені нові, технологічно прогресивні. Тільки в країнах ЄС кількість цукрових заводів скоротилась з 356 до 183, а цукрових компаній — з 178 до 78, потужність заводів зросла до 10 тисяч тонн переробки сировини на добу.
В Україні на догоду інтересам елітних структур здійснюється політика згортання власного виробництва цукрового буряку та, по суті, інвестування виробництва тростинного цукру-сирцю в інших країнах. У 1996 році в Україну було імпортовано 630 тис. тонн цукру-сирцю, 1998 — 96 тис., 1999 — 336 тис., 2000 — 229 тис., 2001 — 259 тис., у 2002 році — 168 тис. тонн при мінімальних розмірах ставки імпортного мита.
На 2003 рік лобіюється імпорт 260 тис. тонн (за деякими даними — 400 тис.) цукру-сирцю при мінімальних розмірах ставки імпортного мита. Тіньоутворюючі наслідки для економіки країни від прийняття подібного варіанту розвитку цукрового комплексу такі:
• вивезення капіталу з країни у сумі 52 млн дол. США, які інвестуються в іноземну економіку, обумовлюють подальше звуження пропозиції капіталу на ринку інвестиційних ресурсів, його подальшу тінізацію та архаїзацію;
• втрата державним бюджетом 418,9 млн грн. від зниження розмірів ставки ввізного мита з 50 до 1% (необхідно було б сплатити 418,9 млн грн, а сплачується при ставці мита у 1% близько 7 млн грн), що обумовлює подальше звуження транспарентних можливостей розвитку бюджетної сфери, її дедалі більшу трансформацію у бік гібридно-тіньових схем;
• закриття 22 вітчизняних цукрових заводів;
• скорочення на114 тис. га посівних площ під цукровим буряком, на 2,14 млн тонн — закупівлі сировини, на 240 тис. тонн — виробництва цукрового буряку;
• зростання соціальної напруги у суспільстві, розширення безробіття, злочинності та тіньового ринку праці, скорочення робочих місць для 83 тис. працюючих, у тому числі 12 тис. зайнятих на виробництві цукру, 67 тис. — у сільському господарстві, 4 тис. — на допоміжних підприємствах;
• втрата 1,7 млн тонн жому, 95 тис. тонн меляси, з якої можна було б виробити 23 тис. тонн спирту або 22,6 тис. тонн лимонної кислоти, загальна втрата 5,65 млн центнерів кормових одиниць, що рівнозначно втраті
98 тис. тонн м’яса та 666 тис. тонн молока. Загальні втрати тільки на побічних продуктах становлять 30 млн дол., або 159,9 млн грн.1
Закономірності руйнації потужної галузі АПК — виробництва цукру із буряку в Україні, перетворення її на окремий тіньовий сегмент віртуа- лізації економічного життя елітними структурами і отримання ними елітних наддоходів — мають власну логіку своєї генези, головні етапи якої можна розкласти на ряд перетворень.
Перший удар було завдано цій галузі ще на самому початку 90-х років внаслідок цілеспрямованої політики переорієнтації з російського ринку цукру, де ми мали потужну нішу у 3 млн і більше тонн продукту на рік на суму близько 2 млрд. рублів, на інші ринки. Місце України на російському цукровому ринку блискавично зайняли німці, французи, потім Бразилія та інші країни.
Другий крок на шляху руйнації галузі завдано за допомогою іншого засобу з арсеналу інструментів вилучення наддоходів елітними структурами —інфляційного зростання, який, як відомо, широко використовувався на певному етапі розбудови цих структур. Якщо індекс цін на кінець 1992 року по відношенню до 1991-го склав 90,8, то вже за1993 рік в цілому по відношенню до 1991-го — 5896,8. Однак по окремих ринках коливання індексу мало суттєві відмінності: по нафтопродуктах—75058, електроенергії—33843, паливу та газу—23308, мінеральних добривах — 17450. Темпи ж зростання цін на продукцію аграрного сектора були у 3—5 разів нижчими. Це спричинило глобальне вимивання грошових коштів з аграрної сфери.
» следующая страница »
1 ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152 ... 350