Принципи управління державним боргом представлено у табл. 11.4.
Таблиця 11.4
Принципи управління державним боргом
|
Принципи |
Призначення |
|
Безумовності |
Забезпечення безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами |
|
Єдності |
Урахування в процесі управління державним боргом всіх видів зобов’язань, емітованих як центральним урядом, так і місцевими радами |
|
Зниження ризиків |
Розміщення і погашення позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів і цінних паперів на ринок державних зобов’язань |
|
Оптимальності структури |
Підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань держави за строками обігу і погашення, пом’якшення «піків» платежів |
|
Збереження фінансової незалежності |
Підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами, поступове заміщення зовнішнього запозичення внутрішнім |
|
Зниження вартості обслуговування державного боргу |
За рахунок дострокового викупу боргових зобов’язань держави |
|
Прозорості |
Дотримання повної прозорості запозичень, починаючи від розгляду їх доцільності до остаточного погашення, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічне становище в країні-позичальнику |
Процес управління державним боргом включає основні етапи:
• залучення коштів;
• розміщення запозичених коштів;
• повернення боргу і виплата відсотків.
У процесі управління державним боргом виділяють такі напрямки:
• планування: визначення у вигляді щорічних директив цілей управління: запровадження в адміністративному порядку з урахуванням кон’ юнктури світових фінансових ринків показників стану заборгованості; розміру відсоткових ставок і платежів; валютної структури боргу та його терміновості; співвідношення між боргом, утвореним на умовах фіксованої та плаваючої відсоткових ставок; обсягів залучення нових кредитів;
• оцінка операцій: систематичне проведення фінансово-економічної оцінки фактичних результатів проведення кожної операції у сфері залучення кредитів і управління боргом, стану боргового портфеля. За кордоном використовують кілька методик оцінки: метод базових вартісних оцінок, аналіз розриву та дюрації, довершений попередній аналіз, моделювання за схемою «вартість проти ризику»;
• відстеження кон’ юнктури: постійне відстеження кон’ юнктури на окремих кредитних ринках у розрізі контролю за зміненням валютних курсів та відсоткових ставок. При цьому можливе використання таких методик, як: складання кривих форвардних операцій і кривих прибутковості облігаційних позик; кореляція відсоткових ставок і валютних курсів. Правильне розуміння інвестиційного попиту, урахування показників розвитку світової економіки забезпечують ефективне управління борговим портфелем;
• підтримка контактів з кредиторами: представлення реальної інформації про потреби країни в позикових коштах у контексті ухваленої стратегії розвитку економіки;
• активне управління боргом: перехід від формального виконання зобов’язань за кредитними угодами до активного управління борговим портфелем. Після визначення цілей та проведення аналізу стану фінансових ринків доцільне застосовування методів цільового впливу на структуру та терміни боргового портфеля. Вибір позикових інструментів та часу здійснення емісії має бути орієнтований на використання оптимальних ринкових умов. При активному управлінні боргом нормою є застосування “попереджувальних”
» следующая страница »
1 ... 158 159 160 161 162 163164 165 166 167 168 ... 256