Бюджетна система України

Динаміка заборгованості окремих країн, млрд. дол.

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, в світі відбувається зростання зовнішньої заборгованості. До країн із надмірним рівнем заборгованості належать ті, які протягом останніх років мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників: відношення величини накопиченого боргу до ВВП становило понад 80 % або відношення величини боргу і відсоткових платежів до експорту перевищувало 220 %. У більшості країн світу величина державного боргу регулюється законодавчо. В Україні величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу ВВП. Динаміку зовнішньої заборгованості деяких країн подано у табл. 11.5.

Таблиця 11.5

Країни

1985 р.

1990 р.

1995 р.

2000 р.

США

224,8

429,6

688,6

700,0

Німеччина

36,6

96,5

301,0

350,0

Бразилія

105,2

115,9

151,1

180,0

Мексика

96,9

93,8

128,3

150,0

Росія

28,3

53,9

101,6

150,0

Китай

16,7

44,9

100,5

130,0

Індія

40,9

73,4

99,5

110,0

Індонезія

36,7

59,4

96,5

150,0

Аргентина

50,9

65,3

77,4

85,0

Швеція

16,2

16,1

66,5

70,0

В цілому

1343,4

2318,8

3192,3

3800,0

З табл. 11.5 видно, що найбільший зовнішній борг мають США; друге місце посідає Німеччина; Росія є п’ятою серед країн-боржників. Всього зовнішнім позичанням охоплено понад 200 країн.

Боргова політика нашої держави почала формуватись у 1994 - 1995 р. 3 1994 р. Україна стала одержувати кредити від міжнародних фінансових організацій, а з 1995 р. - залучати кошти на зовнішньому фінансовому ринку.

Спроби щодо створення ринку облігацій були здійснені в 1995 р. Емітентом облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) виступило Міністерство фінансів, а генеральним уповноваженим їх випуску, обслуго­вування і погашення - НБУ. Метою впровадження ОВДП було проголошено перехід до беземісійного фінансування дефіциту державного бюджету.

Найбільшого розвитку система внутрішнього запозичення досягла у 1997 -

1998       рр., коли щорічно мобілізовувалося на фінансування бюджетного дефіциту понад 8 млрд грн. Однак після фінансової кризи 1998 р. внутрішні запозичення зменшилися і в даний час істотного значення в мобілізації коштів не відіграють. Проблеми запозичення на внутрішньому фінансовому ринку ускладнюються недостатнім розвитком банківської інфраструктури, яка не в змозі акумулювати тимчасово вільні фінансові ресурси. У розвинутих країнах основними кредиторами держави є фізичні особи. Але в Україні залучення державою коштів від населення не відбувається через низький рівень його доходів та внаслідок недовіри до держави і до банківської системи, хоча, за оцінками експертів, на руках у населення перебуває 8 - 10 млрд. дол. США готівкою, а вклади населення в комерційних банках постійно зростають (щорічно на 35 - 50 %). Це свідчить про наявність потенційних можливостей у подальшому нарощуванні державних внутрішніх запозичень. Важливим заходом по відновленню внутрішнього фінансового ринку є переорієнтація внутрішніх фінансових позичкових ресурсів на розвиток виробництва, а не на державне споживання.

 

« Содержание


 ...  166  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я