Бюджетна система України

11.2.  Класифікація державного кредиту

Форми державного кредиту представлені на рис. 11.1.

Рис. 11.1. Форми державного кредиту

Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються залученням тимчасово вільних коштів фізичних та юри­дичних осіб на фінансування суспільних потреб шляхом емісії і реалізації різних видів державних цінних паперів центральним урядом або місцевими органами влади.

Характеристика державних позик подана на рис. 11.2.

Найбільш поширеним видом державних цінних паперів є облігація, яка виступає як державне боргове зобов’язання, що надає право власнику після закінчення певного терміну повернути суму позики та отримати відсотки. Держава встановлює номінальну вартість облігацій, яка виражає суму, надану власником державі в тимчасове користування. Саме вона виплачується під час погашення, і на неї нараховуються відсотки. Водночас реальна прибутковість облігацій може бути вищою або нижчою номінального процента. Це поясню-

286

ється тим, що облігації реалізуються за курсовою ціною, яка відхиляється від номінальної вартості. Відхилення називається курсовою різницею і залежить від ряду чинників: насиченості ринку державними цінними паперами, стану господарської кон’юнктури, рівня довіри населення до уряду.

Рис. 11.2. Характеристика державних позик

Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’я­зання, що спрямовується тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів; як правило, ними оформляються короткострокові позики.

У тісному зв’ язку з державними позиками перебуває інша форма внутрішнього державного кредиту, функціонування якої опосередковується системою ощадних установ. На відміну від першої, коли фізичні і юридичні особи купують цінні папери за рахунок власних коштів, ощадні установи надають кредит за рахунок позикових. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми за рахунок позикових коштів без відому їх реального власника обумовлює виділення цих відносин як особливу форму державного кредиту. Перетворення частини вкладів населення в державні позики здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань), а також оформленням безоблігаційних позик шляхом придбання Ощадбанком державних цінних паперів.

Казначейські позики як ще одна форма внутрішнього державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності. Вони забезпечують підтримку життєво важливих для народного господарства економічних структур (в Україні ця форма використовується не дуже активно).

В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, яка випущена органами влади нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках мова йде про умовний державний кредит - гарантовані позики, за якими уряд несе фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника. Певний час Україна видавала гарантії і погоджувалася брати на себе зобов’язання за розрахунками поставки енергоносіїв. Визнання державою такої заборгованості реально переносить борги з фактичних боржників на все населення. Сьогодні спостерігається чітке розмежування державних фінансів і фінансів підприємств, а гарантії надаються лише на умовах її ліквідності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій.

Узагальнена класифікація державних позик представлена на рис.11.3.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 154 155 156 157 158 159160 161 162 163 164  ... 256