і її почали називати “Руською”. Після такого успіху компанія випускає додаткові акції номіналом 25 фунтів стерлінгів, що одинадцять років (з 1564 р.) продавалася по 200 фунтів стерлінгів.
Емісія акцій здійснюється у таких випадках:
■ при акціонуванні акціонерного товариства;
■ при реорганізації існуючої компанії в акціонерне товариство (наприклад, в процесі приватизації);
■ при змінах статутного фонду існуючого акціонерного товариства.
Статутний капітал - це дозволений до випуску капітал. Він може бути поділеним в свою чергу на такий, який знаходиться в обігу (привілейовані та звичайні акції акціонерів) та такий, що залишається в портфелі цінних паперів компанії.
Корпорація має право викупу власних акцій. Однак у законодавстві багатьох країн є положення про те, що неплатоспроможна корпорація втрачає право викупу власних акцій. Така ж вимога передбачена і у випадку, якщо подібний викуп призведе до неплатоспроможності. Законодавством усіх країн світу, де мають обіг акції, допускається їх дроблення або консолідація.
Акції бувають іменними чи на пред’явника залежно від способу передачі акції від одного акціонера до іншого, звичайні (common stock) і привілейовані (preferred stock), залежно від права участі в управлінні корпорацією.
Корпорація випускає лише ті акції, що вказані в її Статуті.
Акція має такі фундаментальні якості й ознаки:
■ акція - це титули власності на майно акціонерного товариства, але не позика;
■ відсутність кінцевого строку погашення; у класичному понятті, акція - це негасимий цінний папір;
■ обмежена відповідальність. Інвестор не може втратити більше, ніж він вклав в акцію. Інвестор не відповідає за зобов’язаннями акціонерного товариство в цілому, це положення стало діяти з початку XIX-го століття.
■ акція неділима - права, котрі вона представляє, є неподільними.
Більшість країн використовують іменні (зареєстровані акції), однак у Німеччині, Швейцарії переважну більшість складають акції на пред’явника (вільно обертаються, не зареєстровані в емітента на конкретну особу, дивіденд виплачується за купоном тому власнику, який у ньому зазначений).
Використання іменних акцій передбачає якісно іншу технічну інфраструктуру фондового ринку - існування розвинутої реєстраційної мережі (ведення реєстрів, поіменний облік переходу права власності, розвиток функції номінального утримувача).
Акції на пред’явника не реєструються корпорацією (АТ). Як правило, вона не знає, хто є їх володарем. Лише фактичне володіння цими акціями служить юридичною основою того, що перед вами акціонер товариства.
З боку акціонерного товариства більш зручно випускати іменні акції. Це дає йому можливість контролювати процес руху акціонерного капіталу, концентрацію пакетів в руках окремих осіб, регулювати їх обіг, в т.ч. і поза межами країни. Іменна акція дещо утруднює для акціонера можливість у будь-який момент перетворитися у готівкові кошти.
Існують різні способи продажу іменних акцій. Володар іменної акції, як правило, отримує при купівлі один сертифікат на всі акції, який засвідчує їх наявність у володаря. При продажі цих акцій, на зворотній стороні сертифікату робиться індосамент про передачу з підписами обох сторін. Після чого сертифікат відсилається у корпорацію або реєстратору, де вносяться зміни у список акціонера, а володарі отримують нові сертифікати.
Перепродаж акцій на пред’явника полягає у прямій передачі цього цінного паперу від одного власника до іншого. Акції на пред’ явника випускаються, як правило, з невисоким номіналом, але великим тиражем. Для іменних акцій проблеми номіналу не існує.
» следующая страница »
1 ... 39 40 41 42 43 4445 46 47 48 49 ... 384