1.1. Немотивована відмова в наданні клієнтом відомостей (не передбачених законодавством України) на запит банку відповідно до банківської практики, що склалася, а також зайва заінтересованість клієнта в нерозголошенні конфіденційної інформації щодо здійснюваної операції.
1.2. Зневага клієнтом більш вигідних умов надання послуг (тариф комісійної винагороди, ставки за строковими внесками (депозитами) і внесками (депозитами) до запитання тощо), а також пропозиція клієнта щодо стягнення значно високої комісії або такої, що суттєво відрізняється від комісії, яка звичайно стягується при наданні таких послуг.
1.3. Операції клієнта не мають явного економічного сенсу, не відповідають характеру діяльності клієнта і не мають на меті управління ліквідністю або страхування ризиків.
1.4. Наявність нестандартних або значно складних інструкцій з порядку проведення розрахунків, що відрізняються від звичайної практики, яка використовується клієнтом, або від звичайної ринкової практики.
1.5. Необґрунтована терміновість у проведенні операції, на якій наполягає клієнт.
1.6. Внесення клієнтом у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна.
1.7. Передавання клієнтом доручення про здійснення операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення клієнта без встановлення прямого (особистого) контакту з банком.
1.8. Явна невідповідність операцій, що проводяться клієнтом з участю банку, загальноприйнятій ринковій практиці здійснення операцій.
1.9. Зарахування на рахунок клієнта на одній підставі від одного або кількох контрагентів сум коштів, що не перевищують окремо суму, еквівалентну 50000 євро, але внаслідок додавання (якби кошти були зараховані на основі одного платіжного документа) перевищують зазначену суму (за умови, що діяльність клієнта не пов’язана з обслуговуванням населення, збором обов’язкових або добровільних платежів), з подальшим переказом коштів на рахунок клієнта, що відкритий в іншому банку, або використанням коштів на купівлю іноземної валюти, цінних паперів й інших високоліквідних активів.
1.10. Дроблення сум грошових коштів, які перераховуються клієнтом одному або кільком контрагентам на одній підставі, протягом невеликого періоду часу, за умови, що сума перерахованих грошових коштів (якби вони були перераховані на підставі одного платіжного документа) перевищує суму, еквівалентну 50000 євро.
1.11. Відсутність інформації про клієнта (юридичної особи, у тому числі банку) в офіційних довідкових виданнях, а також неможливість встановити зв’язок з клієнтом за зазначеними адресами і телефонами.
1.12. Відсутність інформації про клієнта в банках, що його обслуговують або раніше обслуговували.
1.13. Труднощі, що виникають у банку під час перевірки інформації, що надається клієнтом відповідно до цих Методичних рекомендацій і внутрішніх документів банку, невиправдані затримки в поданні клієнтом документів і інформації, представлення клієнтом інформації, яку неможливо перевірити, або ця перевірка дуже дорого коштує.
1.14. Неможливість встановлення контрагентів клієнта.
1.15. Відсутність очевидного зв’язку між характером і родом діяльності клієнта з послугами, з якими клієнт звертається до банку.
2. Ознаки, що можуть свідчити про здійснення легалізації (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом, під час проведення операцій з готівкою і переказів грошових коштів
2.1. Відкриття протягом короткого часу на ім’я одного клієнта кількох строкових депозитних рахунків на суму, що не перевищує суму, еквівалентну 10000 євро для операції з готівкою та 50000 євро для безготівкової операції (крім випадків, коли відомо, що клієнт, виходячи з характеру його діяльності, регулярно протягом певного терміну отримує такі суми коштів), з подальшим зарахуванням сум після закінчення терміну внесків (депозитів) на один рахунок і/або подальшим переказом в інший банк.
» следующая страница »
1 ... 363 364 365 366 367 368369 370 371 372 373 ... 381