Отже, на наш погляд, в сконцентрованому вигляді банківська таємниця — це відомості, що не підлягають розголошенню і охороняються державою як службова таємниця. До них належить визначений законом перелік відомостей про стан рахунків клієнтів, виконуваних операцій тощо. Банківська таємниця хоча і не відноситься до державної таємниці, є різновидом комерційної таємниці, яка забезпечує одержання найвищих прибутків.
Розмежовуючи поняття банківської та комерційної таємниць, конфіденційної інформації, законодавець встановлює і різний правовий режим захисту такої інформації.
Перелік відомостей, які складають банківську таємницю, встановлюється законом «Про банки і банківську діяльність», що свідчить про значущість інформації, яка належить до банківської таємниці. Ст. 60 цього закону так характеризує банківську таємницю: «Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею».
Таким чином, банківською таємницею є:
— відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;
—операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
— фінансово-економічний стан клієнтів;
— системи охорони банку та клієнтів;
— інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи
—клієнта, її керівників, напрями діяльності;
—відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
—інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
— коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, яка збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.
Правовий режим захисту банківської таємниці встановлено Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно зі ст. 60 закону інформація щодо діяльності та фінансового становища клієнта, яка стала відома банку в процесі обслуговування клієнта і взаємовідносин з ним або третіми особами при наданні послуг банку і розголошування якої може завдати матеріальної або моральної шкоди клієнту, становить банківську таємницю.
До банківської таємниці належать і відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків у Національному банку.
Стаття 61 закону зобов’язує банки забезпечити зберігання банківської таємниці.
Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання стосовно зберігання банківської таємниці. Вони зобов’язані не розголошувати і не використовувати з вигодою для себе або для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала їм відома при виконанні своїх службових обов’язків.
Порядок розкриття банківської таємниці регламентується ст. 62 закону, яка передбачає, що інформація стосовно юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:
1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;
3) органам прокуратури, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ на їхню письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
4) органам Державної податкової служби на їхню письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю щодо операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
» следующая страница »
1 ... 252 253 254 255 256 257258 259 260 261 262 ... 381