частини капіталу), крім того, за рахунок відрахувань у капітал створюються різні резерви. Хоча основним джерелом покриття витрат на розширення операцій служить прибуток, що накопичується, банки часто здійснюють новий випуск акцій і розміщення довгострокових позик при проведенні великих заходів структурного характеру — розширенні мережі відділень, злитті тощо.
Проте економічна суть власного капіталу банку має певну специфіку в порівнянні з іншими сферами підприємницької діяльності. Традиційно, що власним капіталом і резервами комерційні банки покривають біля 10% загальної потреби в коштах, тоді як у нефінансових корпорацій це відношення становить близько 50 %
.
Така специфічна риса банків та інших фінансових установ пов’язана з рядом обставин, серед яких: по-перше, банки внаслідок своєї посередницької ролі на фінансових ринках залучають великі суми стороннього грошового капіталу, по-друге, банківські активи, представлені різними видами грошових вимог і зобов’язань, як правило, є більш ліквідними та швидко реалізовуються на ринку, ніж активи нефінансових компаній, заморожені в матеріальних об’єктах (обладнання, будівлі, товарні запаси тощо). Це забезпечує банкам можливість більш швидкої мобілізації грошових ресурсів
і, відповідно, знижує їх потребу у власному капіталі.
Функціями, які покладаються на власний капітал, є: захисна, оперативна і регулююча.
Враховуючи, що значна частка активів банку фінансується вкладниками, основною функцією власного капіталу є захист інтересів вкладників. Капітал відіграє також роль своєрідного захисного бар’єра і дозволяє банку продовжувати операції у разі виникнення великих непередбачених збитків або витрат.
Оперативна функція включає виділення власних коштів на придбання будівель, обладнання, а також створення фінансового резерву на випадок непередбачених збитків.
Регулююча функція капіталу пов’язана виключно з особливою зацікавленістю суспільства в успішному функціонуванні банків. За допомогою показника капіталу центральний банк (НБУ) здійснює оцінку і контроль за діяльністю комерційних банків. Так, від банків вимагається підтримувати їх регулятивний капітал на рівні, що становить не менше восьми відсотків, зважених до ризику активів і позабалансових зобов’язань. НБУ має також право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.
У разі, коли рівень регулятивного капіталу банку досягне рівня, нижчого від встановленого нормативами, банк зобов’язаний протягом одного місяця, починаючи з дня встановлення факту зменшення рівня капіталу, подати на розгляд Національного банку план заходів щодо порядку і строків відновлення рівня регулятивного капіталу банку.
Окремі автори до названих функцій додатково виділяють інші функції, наприклад, капітал забезпечує доступ до ринків фінансових ресурсів і захищає банки від проблем ліквідності або капітал стримує зростання та обмежує ризик.
Дійсно, банківський капітал, адекватний його активам, зменшує операційні проблеми, забезпечуючи вільний доступ до фінансових ринків. Значний капітал надає банку можливість отримувати позики з традиційних джерел за звичайними ставками, не здійснюючи при цьому значних витрат у вигляді сплати відсотків за користування залученими ресурсами за підвищеною ставкою. Великий власний капітал забезпечує стабільну репутацію комерційного банку на фінансовому ринку, упевненість у ньому корпоративної клієнтури, вкладників і партнерів по бізнесу.
Також капітал стримує непродумане зростання та зменшує ризик обмеженням розміру нових активів, які банк може придбати через фінансування за допомогою позикових коштів. Ця функція тісно пов’язана з нормативом капіталу, що встановлюється державними органами до активів. Якщо банки вирішують збільшити розмір позик або придбати інші активи, то вони повинні підтримувати зростання за допомогою додаткового фінансування акціонерного капіталу. Це стримує спекулятивне зростання активів, оскільки банки завжди повинні залишатися в межах своїх можливостей успішного управління активами.
» следующая страница »
1 ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47 ... 278