79
ведінка працівників стає діловою саме тому, що їх професійна діяльність породжує відносини відповідальної залежності і взаємної вимогливості. Ділова поведінка є, з одного боку, індивідуальною, коли кожен відповідає за виконання своєї роботи, а з іншого - суміщеною, коли кожен співвідносить завдання своєї ділянки зі спільним фронтом робіт, усвідомлюючи свій внесок до загального сукупного результату. У діловій поведінці так чи інакше проявляється ступінь усвідомлення особистих інтересів, співвіднесених з інтересами інших працівників і керівників фірми. Оптимальний прояв ділової поведінки відбувається тоді, коли працівник включається до суміщеного виробничого процесу як відповідальний виконавець і коли він залучається до творчого ділового співробітництва як суб'єкт ініціативних пропозицій.
Однак ділова поведінка може втрачати такі смислоутворюючі компоненти, як відповідальна старанність і творча ініціативність. У даному випадку вона стає некерованою.
Ділову поведінку важливо розуміти як єдність професійної діяльності і професійного спілкування. Професійна діяльність описується формулою "ціль - засіб - результат", а професійне спілкування - формулою "стимули - норми - оцінки". Необхідно забезпечити працівнику такі стимули, які могли б формувати певні норми взаємовідносин у підрозділі, які допомагають оцінювати ту чи іншу поведінку і по вертикалі (керівник - працівники), і по горизонталі (працівник - співробітники). Ці формули, втілюючись у практику, є двома головними організаційними регуляторами вчинків, забезпечуючи різні прояви ділової поведінки у системі управлінської взаємодії.
6.2. Базові фактори посадової поведінки
Двоякість поведінки в організації задається двома базовими факторами: "інтереси організації - особисті інтереси". Це особливо яскраво проявляється у посадовій поведінці, де один базовий фактор відображається у свідомості особистості як "завдання - відповідальність", а інший - як "справедливість - стимули" (рис. 6.1).
80 |
Рис. 6.1 - Базові фактори посадової поведінки
Домінанта "завдання - відповідальність". У кожній організації існує певна сукупність робочих місць. Вони вивчаються, описуються і постійно коригуються представниками служби управління персоналом. На цій основі складаються положення про підрозділи, посадові інструкції, порядок перевірки, перелік інструктивно-методичних матеріалів. Цими документами визначаються службові рамки поведінки керівників і спеціалістів.
Посадова регламентація поведінки передбачає забезпечення організаційної стабільності шляхом "пов'язування" таких її домінант, як завдання, які необхідно виконувати посадовій особі, обов,язки, які вона повинна нести, права, які вона використовує, ресурси, за допомогою яких вона забезпечує роботу, відповідальність, яку вона приймає на себе, підзвітність вищій посадовій особі, внутрішньоорганізаційні зобов,язання перед керівниками і спеціалістами інших підрозділів, зобов,язання перед партнерами (постачальниками, замовниками, покупцями, бізнес-партнерами).
На практиці трапляється, що посадові особи, особливо керівники, не завжди роблять те, що зазначено у посадовій інструкції, і роблять те, що не передбачено посадовою інструкцією, але необхідно по роботі. Тим самим вони опиняються у проміжній сфері легальної і нелегальної поведінки. Також бувають випадки, коли посадова особа робить те, що не зафіксовано в інструктивних документах, підпорядковуючись диктату керівника, наприклад, при делегуванні їй "згори" повноважень розв'язувати певні питання або тоді, коли вона добровільно бере на себе їх розв'язування. Бажано, щоб усі ці випадки знаходили відображення в оцінних санкціях і винагородах.
» следующая страница »
1 ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53 ... 156