Історії держави і права зарубіжних країн

Однак не покарання підтримували дисципліну в армії, та їх і не доводилось часто застосовувати. Римська армія складалася з віль­них, патріотично налаштованих і хоробрих громадян, які розуміли, що захищають свій край, свій народ, свої сім'ї, і в переможних боях здобували для себе нові землі, рабів, багатство. Майже завж­ди саме воїни і командири діставали значну частину здобичі (інша надходила до державної скарбниці, громадського фонду — земля, частина скарбів).

Римські воїни, які відзначалися в боях, діставали особливі по­чесні нагороди. Зокрема, полководець, який виграв велику битву чи війну, набував право на тріумф — урочистий в'їзд у місто на чолі переможного війська. Він їхав на колісниці в пурпурній, оз­добленій золотом тозі, увінчаний лавровим вінком. За ним несли здобуті трофеї, вели полонених тощо

.

Нижчі командири і воїни за хоробрість також одержували від­знаки: за врятування римського громадянина — почесний вінок з дубового листя (corona civica); за те, хто перший піднімався на стіну ворожого міста, палубу ворожого корабля, чи в табір против­ника — золотий вінок (согопа muralis). Надавались і значні мате­ріальні заохочення.

Часті війни сприяли тому, що воєнне життя стало в Римі яви­щем повсякденним, воїни постійно загартовувались й набували воєнного досвіду. Для представників вищих станів римлян тільки служба в армії могла відкрити шлях до політичної кар'єри. З кінця III—II ст. До н. Е. Римська армія поступово перетворюється у про­фесійну.

Фінанси. Фінансова система Стародавнього Риму була організо­вана в такий спосіб, що витрати визначалися прибутками. Найваж­ливіші статті витрат — утримання війська, будівництво фортець, оборонних споруд, військових кораблів, храмів, громадських спо­руд, потреби релігійного культу, утримання службового персоналу.

На військові потреби в період ранньої Республіки з громадян стягували спеціальний податок (tributum). Але успішне ведення війн, значні трофеї, захоплення нових територій дедалі збагачують державну скарбницю, і цей податок скасовують (у 168 р. До н. Е.). Вважалося, що римські громадяни повинні бути звільнені від спла­ти будь-яких податків, і оподатковувались тільки негромадяни, котрі мешкали в Римі. Щоправда, існували непрямі податки у ви­гляді різних митних зборів, наприклад увізне мито на закордонні товари, мито за відпуск на волю рабів (5 % їхньої вартості). Не сплачували податків і ті общини й міста в Італії, які добровільно приєдналися до Риму. Згодом звільнили від них, за словами німе­цького дослідника римської історії Теодора Моммзена, з нечува- ною в історії проникливістю і великодушністю всіх італіків — у межах італійського союзу не було жодної оподаткованої общини.

Щораз зростаючі витрати держави покривали за рахунок загар­бницьких воєн.

Засобом розрахунків між людьми тривалий час (упродовж кіль­кох століть від заснування Риму) були рогата худоба і мідь на вагу. Монет довго не карбували. Монетною одиницею служив фунт міді (дорівнював 327,45 г), яку не карбували, а відливали. На ній були зображення бика, пегаса або орла. Цю монету називали асом, і вартість її становила 1/288 фунта срібла. В Римі були в обігу кар­бовані монети етрусків, інших італійських міст, грецькі монети. Перші римські монети (мідні, потім срібні, а далі золоті) почали карбувати тільки наприкінці III ст. До н. Е. Найдрібніша з них — секстант (мідна) становила 1/6 частину аса; квадрант — 1/4 части­ну аса. Лише в 268 р. До н. Е. Римляни перейшли до самостійного карбування срібної монети. Нова монета називалася денарієм і до­рівнювала 10 бронзовим асам, які карбували поряд із мідними. Встановлено відношення срібла до бронзи як 1:20. Дрібною сріб­ною монетою був сестерцій, який дорівнював 1/4 денарія. Денарій став загальноіталійською монетою.

Місцеве управління. Тільки в І ст. До н. Е. Остаточно склалося місцеве управління Римської держави. До того часу в управлінні приєднаними добровільно чи захопленими силою зброї Римом землями в Італії і поза нею не було чіткої системи. Зрештою, і сам Рим певний час на рівноправних засадах входив до федерації Ла­тинських міст-держав, яка в різні періоди налічувала від 10 до 30 членів.

 

« Содержание


 ...  121  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я