На початку утворення держави судочинство здійснювала стара колегія понтифіків. Щоправда, значення її як судового органу дедалі зменшувалось, а з виникненням магістратури преторів основні судові функції перейшли до них.
Хоча самозахист і самосуд державою вже обмежувались, а згодом були повністю заборонені (крім необхідної оборони), оскільки держава зосередила монополію на провадження судочинства, все ж таки цей процес тривав довго. Навіть, скажімо, у II ст. До н. Е. Крадіжка вважалася доведеною лише тоді, коли були свідки її скоєння або у злодія виявляли украдену річ (також при свідках). Отже, розслідування крадіжки було "приватною справою", так само як і справи щодо різних майнових, особистих угод. Отож, сфера державного захисту порушених прав поширювалася поступово і повільно. Упродовж століть римляни були далекі від розуміння того, що будь-яке законне право повинно бути захищене на вимогу потерпілої сторони державою, що судовий захист прав нерозривно пов'язаний з існуванням і суттю самого права. Крім того, в давнину права особи захищалися лише тоді, коли органи держави встановлювали для даної категорії справ можливість пред'явити позов. Не встановлено позову — немає можливості захиститися за допомогою держави. Це стосувалося приватних справ.
Якщо ж порушувались інтереси суспільства, держави, то і в найдавніший період органи держави застосовували каральні засоби, які вважали необхідними: смертну кару, вигнання, конфіскацію майна, штрафи тощо. Жодного особливого порядку розгляду таких справ не існувало. Злочини й проступки переважно розглядалися як порушення релігії, її законів і тягнули за собою релігійні санкції — прокляття винного.
З перебігом часу судочинство, судовий процес, підходи до службової ролі права змінюються. Зокрема, виникають поняття judirium (jus d^re) — встановлення права, тобто розв'язання конфлікту властями або застосування відповідною владою встановлених правил.
Поступово встановлюються дві категорії справ: а) judісіа риь- Ііса — справи, пов'язані з порушенням публічних, державних інтересів; б) judicia ргтаїл — справи, що стосуються окремих осіб. Виникають і дві галузі римського права: публічне і приватне. Докладніше про це йтиметься далі.
Поки що, з огляду на зазначене, розглянемо органи, які здійснювали судочинство. Отже, до утворення магістратури преторів справи розглядалися консулами, частково понтифіками. Не слід забувати, що колегія понтифіків (3, потім 6 осіб) — це не суто жрецький орган, бо жрецтва як численної, ізольованої верстви (на зразок східних деспотій) в Римі не існувало. Жрецькі колегії були своєрідними магістратурами, тільки релігійними, що теж обирались або затверджувались на Народних зборах.
Як засвідчують джерела, консули, котрі спочатку належали виключно до стану патриціїв, стосовно плебеїв чинили сваволю. Тому 509 р. До н. Е. На вимогу останніх видано закон Валерія, за яким смертні вироки, винесені консулами в межах міста, могли бути оскаржені до центуріатних Народних зборів. За межами міста вироки консулів були остаточними. Крім того, плебеї домоглися видання закону про обмеження розміру штрафів, накладених консулами, — до 30 биків або 3 тис. Асів (закон Атернія Тарпея 454 р. До н. Е.).
Розслідуванням справ займалися квестори.
Із середини IV ст. До н. Е. Функції судочинства перейшли до преторів, а слідчі — до постійних слідчих комісій при них. Зі зростанням населення збільшувалась кількість спірних і судових справ, і претори, навіть коли їх стало більше, та курульні едили не могли охопити обсяг навантаження. Тому при преторах формуються колегії професійних судів — спочатку невеликі, по кілька осіб, потім щораз численніші — по кілька десятків і навіть по 150—200 осіб. Суддями претори призначали осіб з числа внесених у спеціальний список. Спочатку вони мали належати тільки до сенаторського стану, згодом призначали й інших заможних громадян (tribum аегагіі), які мали майно вартістю не менш ніж 300 тис. Сестерцій. До списку суддів (judex unus) наприкінці республіканського періоду вносили імена 900 осіб.
» следующая страница »
1 ... 113 114 115 116 117 118119 120 121 122 123 ... 215