Історії держави і права зарубіжних країн

На початку утворення держави судочинство здійснювала стара колегія понтифіків. Щоправда, значення її як судового органу де­далі зменшувалось, а з виникненням магістратури преторів основні судові функції перейшли до них.

Хоча самозахист і самосуд державою вже обмежувались, а зго­дом були повністю заборонені (крім необхідної оборони), оскільки держава зосередила монополію на провадження судочинства, все ж таки цей процес тривав довго. Навіть, скажімо, у II ст. До н. Е. Крадіжка вважалася доведеною лише тоді, коли були свідки її скоєння або у злодія виявляли украдену річ (також при свідках). Отже, розслідування крадіжки було "приватною справою", так само як і справи щодо різних майнових, особистих угод. Отож, сфера державного захисту порушених прав поширювалася посту­пово і повільно. Упродовж століть римляни були далекі від розу­міння того, що будь-яке законне право повинно бути захищене на вимогу потерпілої сторони державою, що судовий захист прав не­розривно пов'язаний з існуванням і суттю самого права. Крім того, в давнину права особи захищалися лише тоді, коли органи держа­ви встановлювали для даної категорії справ можливість пред'явити позов. Не встановлено позову — немає можливості захиститися за допомогою держави. Це стосувалося приватних справ.

Якщо ж порушувались інтереси суспільства, держави, то і в най­давніший період органи держави застосовували каральні засоби, які вважали необхідними: смертну кару, вигнання, конфіскацію май­на, штрафи тощо. Жодного особливого порядку розгляду таких справ не існувало. Злочини й проступки переважно розглядалися як порушення релігії, її законів і тягнули за собою релігійні санк­ції — прокляття винного.

З перебігом часу судочинство, судовий процес, підходи до служ­бової ролі права змінюються. Зокрема, виникають поняття judirium (jus d^re) — встановлення права, тобто розв'язання конфлікту вла­стями або застосування відповідною владою встановлених правил.

Поступово встановлюються дві категорії справ: а) judісіа риь- Ііса — справи, пов'язані з порушенням публічних, державних інте­ресів; б) judicia ргтаїл — справи, що стосуються окремих осіб. Ви­никають і дві галузі римського права: публічне і приватне. Док­ладніше про це йтиметься далі.

Поки що, з огляду на зазначене, розглянемо органи, які здійс­нювали судочинство. Отже, до утворення магістратури преторів справи розглядалися консулами, частково понтифіками. Не слід забувати, що колегія понтифіків (3, потім 6 осіб) — це не суто жрецький орган, бо жрецтва як численної, ізольованої верстви (на зразок східних деспотій) в Римі не існувало. Жрецькі колегії були своєрідними магістратурами, тільки релігійними, що теж обира­лись або затверджувались на Народних зборах.

Як засвідчують джерела, консули, котрі спочатку належали ви­ключно до стану патриціїв, стосовно плебеїв чинили сваволю. Тому 509 р. До н. Е. На вимогу останніх видано закон Валерія, за яким смертні вироки, винесені консулами в межах міста, могли бути оскаржені до центуріатних Народних зборів. За межами міста вироки консулів були остаточними. Крім того, плебеї домоглися видання закону про обмеження розміру штрафів, накладених кон­сулами, — до 30 биків або 3 тис. Асів (закон Атернія Тарпея 454 р. До н. Е.).

Розслідуванням справ займалися квестори.

Із середини IV ст. До н. Е. Функції судочинства перейшли до преторів, а слідчі — до постійних слідчих комісій при них. Зі зрос­танням населення збільшувалась кількість спірних і судових справ, і претори, навіть коли їх стало більше, та курульні едили не могли охопити обсяг навантаження. Тому при преторах формуються ко­легії професійних судів — спочатку невеликі, по кілька осіб, потім щораз численніші — по кілька десятків і навіть по 150—200 осіб. Суддями претори призначали осіб з числа внесених у спеціальний список. Спочатку вони мали належати тільки до сенаторського ста­ну, згодом призначали й інших заможних громадян (tribum аегагіі), які мали майно вартістю не менш ніж 300 тис. Сестерцій. До спис­ку суддів (judex unus) наприкінці республіканського періоду вно­сили імена 900 осіб.

 

« Содержание


 ...  118  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я