Таким чином, ТНК — величезна рушійна сила НТП. На початку 80-х років XX ст. на ТНК припадало близько 80 % патентів на нову техніку та технологію.
Є різні погляди щодо ролі ТНК у сучасному світовому господарстві. Один із них — сучасні ТНК підпорядкували собі економіку світу і тому вони, а не держави як реальні власники ресурсів та продуктів виробництва правлять світом. Другий погляд — ТНК грабують третій світ — тобто тримають країни, що розвиваються, у напівколоніальному стані. Третій погляд — ТНК завдяки гігантській монополізації економіки є причиною нееквівалентного обміну на світовому ринку, внаслідок чого існує значне відхилення цін від їх інтернаціональної вартості та ін.
Роль ТНК у світовій економіці слід оцінювати діалектично. З одного боку, дійсно, вони, підпорядкувавши собі значну частину світової економіки, володіють реально економічною владою, дійсно диктують свої умови господарювання в переважній більшості частин світу. Однак, з іншого боку, слід мати на увазі цілі, кінцеві результати такого “панування”. Насамперед, це стосується країн розміщення філій, дочірніх підприємств ТНК. Як правило, наявність останніх значно оживила національну економіку, сприяла впровадженню сучасних технологій, переходу традиційної, патріархальної економіки до сучасної, цивілізованої соціально-орієнтованої змішаної економіки. Яскравим підтвердженням цього є так звані нові індустріальні країни — Таїланд, Південна Корея, Гонконг, Сінгапур та ін.
25. 6. Міжнародна економічна інтеграція та головні інтеграційні угруповання світу
Міжнародна економічна інтеграція як процес з’єднання, взаємопереплетіння національних економік бере початок із створення регіональних інтеграційних угруповань. Найбільшого поширення інтеграційні процеси отримали в Західній Європі. Ще з перших повоєнних років функціонують митний, а потім економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. У 1951 р. шість країн Західної Європи — Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, ФРН і Італія створили Європейське об’єднання вугілля і сталі.
Завершення цього економічного процесу відбулося із моменту укладення між цими шістьма країнами 25 березня 1957 року у Римі угоди про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), яке дістало назву Спільного ринку. Паралельно зі Спільним ринком у 1960 році утворюється другий західноєвропейський інтеграційний блок — Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). До його складу ввійшли Великобританія, Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, а з 1961 р. в як асоційований член — Фінляндія.
Згодом інтеграційний процес в Європі відбувався у напряму розширення спільного ринку. Нині ЄЕС включає 15 країн — Великобританію, Австрію, Данію, Португалію, Норвегію, Швейцарію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, Францію, Німеччиню, Італію, Грецію, Іспанію, Ірландію.
У майбутньому очікується розширення ЄЕС за рахунок ряду країн Східної Європи (Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщини) та Прибалтійських країни (Естонії, Литви та Латвії). Перед Україною поставлено завдання входження в ЄЕС як асоціайова- ного члена не пізніше 2010 р.
Сьогодні ЄЕС трансформується в цілісне громадсько-політичне утворення: здійснюється поступовий перехід від національних економічних структур до цілісної євроекономіки. Прикладом цього є перехід до спільної грошової одиниці — євро.
На Північноамериканському субконтиненті створено одне з найкрупніших у світі регіональних економічних об’єднань — NAFTA (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі), спочатку з 1988 р. у складі США та Канади, а з 1993 р. - і Мексики.
В Азії створено такі угруповання, як:
ASEAN — Асоціація держав Південно-Східної Азії (Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В’єтнам, Лаос, Камбоджа і Бірма);
» следующая страница »
1 ... 178 179 180 181 182 183184 185 186 187 188 ... 220