Політична економія

—                  мито;

—                  кількісні обмеження (квоти);

—                  нетарифні обмеження;

—                  заборона імпорту певних товарів;

—                  валютне регулювання тощо.

Для протекціонізму характерне фінансове заохочення націо­нальної економіки для розвитку конкурентоспроможного ви­робництва й економічного зростання. Це забезпечує розвиток національних виробництв, які ще не досить конкурентоспро­можні, але конче необхідні для розширеного відтворення і мак- роекономічного зростання, що веде до збільшення доходів насе­лення, інвестування в національну економіку, суспільного ба­гатства й добробуту.

Історично протекціонізм свого часу широко використову­вався Францією, Росією, Німеччиною, США та багатьма інши­ми країнами для охорони внутрішнього ринку від більш розви­нутої промисловості Англії. Перед Другою світовою війною

Німеччина використовувала політику протекціонізму для наро­щування національного економічного потенціалу. Після війни США, спираючись на свою могутність, застосовували політику протекціонізму щодо внутрішнього ринку при проведенні пол­ітики фритредерства щодо зовнішніх ринків. У сучасних умовах протекціонізм застосовується періодично у відносинах між про­відними центрами світової економіки (США, Японія), а також країнами, що розвиваються.

Найоптимальнішою зовнішньоторговельною політикою для України нині є поєднання вільної торгівлі з протекціоніз­мом. Вільна торгівля доцільна в галузях, щодо яких країна зацікав­лена в широкому доступі на внутрішній ринок новітніх техно­логій, енергоносіїв тощо. Протекціонізм економічно ефективний для захисту пріоритетних національних виробництв (зерно, цу­кор, кондитерські вироби, метал, вугілля, певні види судно- та літакобудування, окремі види новітньої техніки й технології, кос­мічна промисловість тощо).

26.  3. Міжнародний рух капіталів. Міжнародний кредит

Інтернаціоналізація господарського життя посилює пе­реміщення між країнами не тільки товарів, а й капіталів. Вивіз капіталу — це експорт вартості в грошовій або товарній формі з однієї країни в іншу. Вивіз капіталів являє собою од­нобічний рух за кордон вартості в товарній або грошовій формі з метою отримання підприємницького прибутку або відсотків. Відповідно розрізняють експорт підприємницького й позичкового капіталів. Вивіз підприємницького капіталу являє собою довгострокові закордонні інвестиції, що ведуть до створення за кордоном філій, дочірніх компаній і спільних підприємств. Капіталовкладення в закордонні підприємства, що забезпечують контроль за ними з боку інвестора, назива­ються прямими іноземними інвестиціями. В міжнародній ста­тистиці до них належать такі інвестиції, за яких в іноземного інвестора перебуває не менше як 25 % акціонерного капіталу компанії.

Рух позичкового капіталу у сфері зовнішньоекономічних зв’язків виступає у вигляді міжнародного кредиту. Міжнарод­ний кредит — позика в грошовій або товарній формі, що на­дається кредитором однієї країни позичальнику іншої країни 350

на умовах строковості, повернення й сплати процентів. У ши­рокому розумінні це поняття включає в себе також закордонні портфельні інвестиції—вкладання капіталу в іноземні облігації, акції закордонних підприємств і інші цінні папери з метою от­римання прибутку, а не встановлення контролю за господарсь­кою діяльністю позичальника.

У провідних капіталістичних країнах держава не тільки сприяє вивозу приватного капіталу, а й безпосередньо висту­пає експортером фінансових ресурсів. Вивіз державного капі­талу спрямовується переважно до країн, що розвиваються, і здійснюється, головним чином, у вигляді пільгових кредитів і дарів, що отримали назву “офіційна допомога розвитку”. Дер­жавні кошти, що отримують ці країни, надаються не тільки на двосторонній, а й на багатосторонній основі — через міжнародні й регіональні фінансові організації. У наш час частка країн, що розвиваються, в загальному обсязі міжнародних кредитів і інве­стицій істотно знизилась. Відповідно зросла частка в експорті капіталу розвинутих країн. Зміна напряму вивозу приватного капіталу пов’язана зі структурними змінами в економіці під впливом НТР. Розширення потоку прямих інвестицій у розви­нутій країні пов’язано із зростанням інтернаціоналізації ви­робництва, розвитком інтеграційних процесів, зростанням транс­національних корпорацій.

 

« Содержание


 ...  188  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я