МКП в її розвинутих формах охоплює такі сфери кооперування:
— міжнародне виробничо-технічне кооперування (до цієї сфери належать відносини щодо використання різних прав власності: лі-
цензій, патентів тощо; підрядне кооперування у здійсненні будівельних і монтажних робіт; удосконалення управління виробництвом; стандартизація, уніфікація, сертифікація, розподіл виробничих програм);
— торговельні відносини, пов'язані з реалізацією кооперованої продукції (при кооперуванні відносини між партнерами переносяться на сам процес виробництва. Для кооперування характерне більш тісне співробітництво, ніж для торгівлі. Дії сторін носять взаємозалежний характер. Вони реалізують сумісну діяльність, направлену на досягнення певної господарської мети. Такою може бути, наприклад, виробництво нової готової продукції. Але водночас воно тісно пов'язане із зовнішньою торгівлею, оскільки обов'язки сторін реалізуються через купівлю-продаж кооперованої виготовленої продукції. При міжнародній торгівлі відносини між підприємствами носять разовий характер, а відносини при кооперуванні розраховані на довгостроковий період. Як правило, кооперовані відносини продовжуються після закінчення строку дії угоди про кооперацію);
— післяпродажне обслуговування техніки (воно спрямоване на вирішення питань технічного обслуговування реалізованої продукції).
Розвитку інтеграційних процесів суттєво сприяли розвиток ринкової економіки і класичної економічної теорії, відкритість і свобода торгівлі. Лібералізація міжнародного обміну полегшила адаптацію національних господарств до зовнішніх умов, прислужилася активнішому їх включенню в МПП і кооперацію, у процес широкомасштабних міждержавних відносин.
Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство. Вільні економічні зони
Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство. Перехід України до соціальної ринкової економіки передбачає вирішення проблем, пов'язаних з формуванням якісно нових міжнародних економічних відносин, насамперед із країнами Заходу та колишнього СРСР, та виробленням таких напрямів зовнішньоекономічної політики, які відповідали б її національним інтересам у міжнародному співробітництві.
Одним з напрямів економічного співробітництва України з країнами світу є її зовнішньоекономічні торговельні зв'язки. Як відомо, для багатьох країн зовнішня торгівля — єдине джерело одержання конкретного товару або валюти, необхідної для його придбання (закупівлі) на інших ринках. Завдяки МПП вони мають змогу зосередитися на найефективнішому, з огляду на місцеві умови, виробництві товарів. Теоретичною основою зовнішньоторговельних зв'язків є теорія порівняльних переваг, використання якої забезпечує досягнення найвищої продуктивності завдяки спеціалізації у виробництві товарів.
Деякі країни світу, наприклад Японія, спираються лише на власні сили, прагнучи не допустити перевищення імпорту над експортом, жорстко контролюючи рух товарів, послуг і капіталів через свій кордон. Опора на власні сили має багато прибічників серед населення, яке вважає, що слаборозвинута країна може потрапити в залежність від високорозвинутої, якщо не обмежуватиме свої потреби, не орієнтуватиметься на наявні ресурси. Але жодна країна не зможе досягти суттєвих зрушень в економічному й соціальному розвитку, якщо не використовуватиме вигоди міжнародного обміну.
Зовнішня торгівля дає змогу стабілізувати економічний рівень країн, стимулювати їх розвиток. При цьому одні з них звільняються від перевантаження виробництва, інші отримують зовнішній імпульс для економічного прогресу. Будь-яке обмеження зовнішньої торгівлі негативно впливає на економіку країни. Водночас зовнішня торгівля повинна бути об'єктом державного регулювання.
» следующая страница »
1 ... 395 396 397 398 399 400401 402 403 404 405 ... 452