МСВ розвивається за виробничим і територіальним напрямами. Виробничий напрям охоплює міжгалузеву та внутрігалузеву спеціалізації та спеціалізацію окремих підприємств; територіальний — спеціалізацію окремих країн, груп країн, регіонів з виробництва окремих товарів і їх частин для ринку.
Основними формами МСВ є предметна, подетальна, технологічна, стадійна спеціалізації.
Предметна спеціалізація (виробництво готових виробів). Найпоширенішим видом предметної спеціалізації у світогоспо- дарських зв'язках є спеціалізація з виробництва готової продукції. Особливу роль у поглибленні та прискоренні виробничої спеціалізації різних країн відіграв індустріальний етап розвитку національних економік. Промислова революція XIX ст. здійснила переворот у галузевому розподілі праці, сприяла спеціалізації виробництва на основі технічного прогресу, стимулювала розвиток предметної спеціалізації, зорієнтованої на виготовлення окремих видів промислових виробів.
Подетальна спеціалізація (виробництво частин і компонентів виробів). Вона засвідчила подальший розвиток МПП і є його вищим типом, характерним для країн з розвинутою ринковою економікою. Зокрема, відбувся перехід від предметної (міжгалузевої) до подетальної (внутрігалузевої) спеціалізації. В її межах розташовані на території певної країни підприємства стають ланками МПП у процесі виробництва товарів. Наприклад, багато комплектуючих виробів до японських телевізорів та іншої радіоелектронної апаратури виготовляють на заводах країн Азії, Європи, Латинської Америки. Частку національного господарства в МПП можна подати як індекс товарності: де Gi — індекс товарності; ЕХ — експорт продукції (послуг) протягом року; IM — імпорт продукції протягом року (інколи в політичній економії імпорт продукції позначають через М); GDP — річний валовий внутрішній продукт.
Технологічна, стадійна спеціалізація. Міжнародна спеціалізація обумовлена наявністю природних ресурсів, кліматичними умовами, сформованістю виробничої бази і внутрішнім рівнем національної спеціалізації. Якщо виробництво продукції у межах однієї країни не сконцентроване на спеціалізованих підприємствах з високим технічним і технологічним рівнем, то неможливо забезпечити випуск конкурентоспроможної продукції. Неминучими будуть перевитрати ресурсів й економічні спади.
У кожному національному господарстві посилюється роль елементів, породжених організаційно-технічною взаємодією різних країн. Усе більше підприємств, які належать до національних комплексів, стають ланками всесвітнього господарства, що посилює економічну та виробничу взаємозалежність країн.
Міжнародна кооперація праці (МКП). Вона є зворотним аспектом МСВ.
Міжнародна кооперація праці — заснований на МПП процес усуспільнення виробництва через формування стабільних виробничих зв'язків між самостійними підприємствами (фірмами) різних країн з метою досягнення найбільшого економічного ефекту.
МКП є конкретною формою інтеграції суспільно поділеної праці у світовому господарстві, яка поєднує діяльність працівників різних країн в однакових чи різних, але об'єднаних між собою процесах виробництва. Засновується вона на МСВ. Саме тому міжнародна кооперація і МСВ є не лише формами МПП, а і його сут- нісними ознаками.
За своєю економічною природою МКП є продуктивною силою, оскільки сприяє досягненню високих результатів у сфері виробництва, наукових досліджень, збуту продукції за значно менших витрат живої та уречевленої праці порівняно з витратами, необхідними для досягнення таких самих результатів окремими виробниками. Вона поєднує два взаємопов'язані процеси: узгодження виробництва певної продукції та обмін продукцією між суб'єктами МКП.
Відповідно до документів Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) формами МКП є спільне виробництво; підрядна кооперація; поставки у межах ліцензійних угод; доповнення виробничих потужностей партнера; розподіл виробничих програм (спеціалізація); організація спільних підприємств.
» следующая страница »
1 ... 394 395 396 397 398 399400 401 402 403 404 ... 452