Отже, концентрація і централізація виробництва і капіталу, створивши об'єктивну необхідність і можливість виникнення Монополій, стали їх економічною основою. Можливість створення монополії виникає на тому рівні концентрації виробництва і капіталу, коли випуск продукції галузі зосереджується в руках кількох десятків власників великих і надвеликих підприємств, що полегшує досягнення домовленостей між ними. Необхідність монополії зумовлює конкуренція підприємств-гі- гантів, яка може бути тривалою і здатна спричинити їх розорення. Це породжує економічний інтерес до об'єднання кількох великих підприємств або їх змову стосовно утримання високих цін тощо.
Монополія (грец. monos — один; рбіеб — продаю) — захоплення економічними суб'єктами частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування.
Це означає, що фірма виробляє і продає один або кілька товарів, які не виробляє і не продає жодна інша фірма. Ці товари не мають близьких субститутів (товарів-замінників), тому споживачам немає з чого вибирати.
Перші монополістичні об'єднання виникли ще в XV—XVI ст. На ранніх етапах становлення капіталізму існували великі торгові монополії в Нідерландах, Німеччині, Великобританії (Ост-Інд- ська та Вест-Індська компанії та ін.). Однак на той час це було винятком, функціонували вони переважно у сфері обігу, не впливали суттєво на загальний процес відтворення. Панівним елементом господарської структури капіталістичного суспільства монополії стали наприкінці XIX — на початку XX ст.
Спершу вони функціонували у капіталоємних галузях важкої індустрії: енергетичній, сировинній, потім проникли в легку промисловість, транспорт, банківську і страхову сфери, сільське господарство тощо.
Становлення монополій відбулось у три етапи:
1. Зародження монополій. Воно здійснювалося у межах найвищого ступеня розвитку вільної конкуренції (до 60—70-х років
XIX ст.).
2. Активний розвиток монополій. Цей процес розпочався після економічної кризи 1873 р. Однак на той час монополії не мали великого поширення й економічної могутності.
3. Утвердження монополій (картелів —. об'єднань підприємств однієї галузі) як однієї з основ господарського життя. Це було наслідком економічного піднесення наприкінці XIX ст. і кризи 1900—1903 pp. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій. Тобто капіталізм перейшов у вищу стадію свого розвитку — монополістичний капіталізм (імперіалізм).
Упродовж XX ст. монополії зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Особливо динамічно розвивалися вони після Другої світової війни. Наприклад, з 1957 по 1967 pp. активи 500 найбільших компаній світу зросли з
11, 6 млрд дол. до 21,4 млрд, а їх чистий прибуток у 1967 р. становив 72,8 % прибутку всіх промислових компаній. Серед них було небагато фірм-мільярдерів (їх кількість збільшилась за десятиріччя з 37 до 83), загальна сума їх прибутку становила 63 % прибутку 500 найбільших компаній. У сучасних умовах вільне ринкове суперництво є рідкісним. Іноді воно простежується в розвинутих країнах на ринках цінних паперів та сільськогосподарської продукції.
Сутність монополізму. Виникнення монополій породжує монополізм, конкретною формою вияву якого є монополія.
Монополізм — економічне явище, сутність якого полягає у нав'язуванні господарюючими суб'єктами, які сконцентрували у своїх руках велику власність та економічну владу на ринку, власних інтересів контрагентам і суспільству, в ігноруванні їх інтересів і потреб.
Основними ознаками монополізму є: концентрація в руках монополії значної частини виробництва, що забезпечує панівне становище у межах певного сегмента ринку; ціновий диктат; отримання і привласнення монопольно високого прибутку; можливість регулювати як власне виробництво, так і виробництво у суміжних сферах.
» следующая страница »
1 ... 257 258 259 260 261 262263 264 265 266 267 ... 452