Сучасна банківська система як система ринкового типу є дворівневою. Першим рівнем є центральний банк, який реалізує грошово-кредитну і валютну політику уряду, здійснює емісію, управляє офіційними валютними резервами: це банк держави та всіх інших кредитних інститутів. Другий рівень — комерційні банки, які забезпечують кредитно-розрахункове і фінансове обслуговування економіки. В єдності та взаємодії функцій банки є фінансовими установами, які опосередковують відносини економічної реалізації власності на гроші як на капітал — їх рух з метою отримання і присвоєння позичкового відсотка.
Становлення дворівневої банківської системи в Україні відбулося у три етапи:
1. Становлення та розвиток банківської системи (1991— 1993). На цьому етапі відбувалися формування дворівневої структури, акціонування та приватизація банків, створення відповідної законодавчої бази, нагромадження досвіду НБУ щодо регулювання монетарної сфери, впровадження нових банківських технологій.
Однак реформування банківської системи випереджало реформування економіки, наслідком чого були значні тіньові обороти капіталу, відплив його за кордон. Система страхування депозитів і кредитів на той час не діяла.
2. Стагнація (застій) та зростання кризи банківської системи (1993—1998). У той час відбувалися значне скорочення кількості банків, гальмування нарощування банківського капіталу, погіршення фінансового становища банків.
3. Стабілізація і деяке зростання доходів у банківській сфері (1999 — дотепер). Загальна сума доходів за 2002 р., отриманих усіма банками, становила 11 303 млн грн., суттєво зросли кредити банків в економіку. У січні 2003 р. вони досягли 37 942 млн грн., що на 11 539 млн грн. більше, ніж на початок 2002 р.
Сучасний етап розвитку банківської системи свідчить про тенденцію до її стабілізації, що сприятиме поглибленню впливу банківської системи на загальноекономічний розвиток України.
Центральний банк і його основні функції. Центральному банку належить провідна роль у функціонуванні банківської системи ринкового господарства.
Центральний банк (ЦБ) — особлива фінансово-кредитна установа, якій
державою надано право монопольного випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту і валютного курсу, зберігання золотовалютних резервів держави.
ЦБ як «банк банків» є центральним фінансовим органом регулювання макроекономічних процесів.
З точки зору власності на капітал центральні банки поділяють на:
— державні: їх капітал належить державі (Німеччина, Франція, Канада, Великобританія, Росія, Україна);
— акціонерні: капітал цих банків належить тільки приватним особам (США);
— змішані: капітал належить як державі, так і приватним особам (Японія, Бельгія).
Незалежно від того, кому належить капітал ЦБ — державі чи приватним особам, банк тісно співпрацює з урядом. Це не означає, що уряд безпосередньо регулює рух його капіталу. Найчастіше ЦБ є самостійною установою, підзвітною тільки законодавчому органу влади або створеній парламентом спеціальній банківській комісії. НБУ як центральний банк підпорядкований Верховній Раді України.
Самостійність, незалежність ЦБ від уряду є відносною. Економічна політика держави не може бути успішною без чіткого узгодження і тісного зв'язку її основних елементів, насамперед грошово-кредитної та фінансової політики. У довгостроковому плані політика ЦБ безпосередньо визначається пріоритетами макро- економічного курсу держави. Тому ЦБ кожної країни поєднує властивості банку і державного органу.
» следующая страница »
1 ... 194 195 196 197 198 199200 201 202 203 204 ... 452