Державний кредит. Ця форма кредитування безпосередньо обслуговує економічні інтереси держави. Для кредиторів державний кредит є формою заощадження або інвестування коштів у цінні папери, що дає їм додатковий дохід.
Державний кредит — сукупність кредитних відносин, у яких позичальниками є держава і місцеві органи влади, а кредиторами — юридичні або фізичні особи.
Саме держава і місцеві органи влади з боку позичальника, а фізичні і юридичні особи з боку кредитора виступають суб'єктами державного кредиту.
Об'єктом державного кредиту є мобілізовані грошові кошти (позичкові капітали), призначені для фінансування державних витрат і покриття бюджетного дефіциту неемісійним шляхом. Державні позики реалізуються розміщенням державних цінних паперів і облігацій, скарбничих (казначейських) зобов'язань, ощадних сертифікатів. Державні цінні папери залежно від статусу позичальника поділяють на централізовані та децентралізовані. Централізовані цінні папери випускає держава, децентралізовані — місцеві органи влади.
Державний кредит за своїм економічним змістом невіддільний від державного боргу — фінансових зобов'язань держави стосовно кредиторів (власників державних цінних паперів на певну дату). Виникає державний борг внаслідок випуску та продажу державних цінних паперів з метою залучення грошових ресурсів для покриття дефіциту державного бюджету.
Якщо мобілізовані кошти держава спрямовує у виробничу діяльність, то державний кредит є знаряддям економічного розвитку. Підприємницький прибуток, отриманий внаслідок використання цих коштів у сфері виробництва, дає змогу покрити кредит, витрати на його обслуговування і забезпечує розвиток економіки. Деструктивним (лат. де8Ігио — ламаю, руйную) є державний кредит невиробничого характеру, коли залучені кошти використовують на погашення відсотків і виплату за попередніми позиками.
В Україні випуск державних цінних паперів започатковано в 1994р., після підписання Указу Президента України про випуск державних облігацій. У серпні 1994 р. було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішнього державного боргу». Реальний випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) було розпочато у 1995 р. Цей процес регламентував Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» . Перший аукціон Національного банку України (НБУ) з продажу ОВДП відбувся в березні 1995 р. Протягом 1995—1999 рр. випускали ОВДП, за якими юридичним особам у певні періоди виплачували до 120 % річних, що спричинило швидке зростання внутрішнього державного боргу. Наприкінці 2000 р. він становив 15,6 млрд грн. Із жовтня 1997 р. в Україні розпочато випуск облігацій місцевих позик.
Започатковано вихід українських державних і муніципальних Цінних паперів на іноземні фондові ринки. Проте вони поки що не Користуються попитом у результаті низького рівня прибутковості. Облігації зовнішніх державних позик покликані забезпечувати запозичення на міжнародних фондових ринках. Вони засвідчують зобов'язання держави відшкодувати їх власникам номі-
нальну вартість та дохід відповідно до умов випуску облігацій. В Україні облігації зовнішніх державних позик були випущені з метою реструктуризації заборгованості PAT «Газпром» за поставки природного газу. В лютому 1998 р. уряд України здійснив перший випуск єврооблігацій. Залучення зовнішніх кредитів, як правило, дешевше, ніж внутрішніх, тому вони є важливим чинником фінансової стабілізації в Україні.
Міжнародний кредит. Актуальність його зумовлена розвитком міжнародних економічних відносин, необхідністю обслуговування зовнішньоекономічної діяльності економічних агентів, стимулювання зовнішньої торгівлі, створення сприятливих умов для іноземних інвестицій. Основою його є передавання валютних, товарних ресурсів з однієї країни в іншу на засадах кредитування.
» следующая страница »
1 ... 192 193 194 195 196 197198 199 200 201 202 ... 452