Політична економія

—              з «плаваючою» ставкою відсотка (ставка змінюється з ураху­ванням інфляції);

—             дисконтні позики (виплата відсотків здійснюється в момент надання позики).

За різними класифікаціями виокремлюють різні види та кла­сифікаційні особливості банківського кредиту, які у своїй сукуп­ності розкривають практику банківського кредитування.

Споживчий кредит. Основою споживчого кредиту є відносини між кредитором і позичальником щодо фінансування кінцевого споживання. Спрямований він на задоволення споживчих потреб населення і надається лише в національній валюті. Завдяки йому зростає платоспроможний попит населення, підвищується його життєвий рівень, прискорюється реалізація товарів і послуг. Спо­живчий кредит опосередковано впливає на зростання обсягів ви­робництва, оскільки дає змогу споживачам одержувати товари і послуги до того, як вони сплатять повну вартість товарів, купле­них у кредит.

Споживчий кредит — кредит, який надається фізичним особам-рези-

дентам на придбання споживчих товарів та послуг і погашається посту­пово.

Об'єктами споживчого кредиту є дорогі товари тривалого осо­бистого користування: будинки, автомобілі, меблі, земельні ді­лянки тощо. За економічного спаду, кризи, значних темпів інфля­ції споживчий кредит різко скорочується, а якщо й видається, то під високі відсотки.

Суб'єктами споживчого кредиту виступають позичальники (фізичні особи) і кредитори (комерційні банки, спеціалізовані не- банківські кредитні інститути — кредитні спілки, ломбарди, під­приємства й організації). Між суб'єктами споживчого кредиту можуть функціонувати посередники (наприклад, торговельні ор­ганізації).

У країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кре­дит активно використовують широкі верстви населення, щорічно витрачаючи 10—20 % власних доходів на його покриття. Ціна за використання цієї форми кредиту сягає від 10 до 30 %.

З огляду на специфіку об'єкта кредитних відносин виокрем­люють товарні та грошові споживчі кредити.

Товарний споживчий кредит. Він пов'язаний із продажем то­варів тривалого користування в кредит (на виплат). Першою за­провадила таку практику фірма «Зінгер» у середині XIX ст. для прискорення реалізації швейних машин. Тепер споживче креди­тування використовують у найрізноманітніших напрямах і цілях.

Воно зростає зі зростанням особистих доходів населення і підви­щенням його життєвого рівня.

Грошовий споживчий кредит. Надання банківськими чи пара- банківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.

У сукупності грошового споживчого кредиту виокремлюють:

—             інвестиційні позики (довгострокові кредити, які надають на будівництво і реконструкцію житла, садових будинків тощо);

—               позики на розвиток індивідуальних господарств (отримані кошти, як правило, спрямовують на придбання сільськогосподар­ської техніки, транспортних засобів, худоби (на такі цілі надають довгострокові кредити строком більше 12 місяців), на витрати по­точної виробничої діяльності (короткострокові кредити строком до 12 місяців));

—               позики на купівлю споживчих товарів або оплату послуг (ідеться про придбання товарів тривалого користування: автомо­білів, електротехніки, меблів і оплату дорогих послуг: медичних, відпочинку тощо);

—              цільові позики окремим спеціальним групам населення (їх надають у межах загальнодержавних програм соціального за­хисту населення на будівництво або реконструкцію житла моло­дим сім'ям, одиноким молодим громадянам. Як правило, їх на­дають під низьку відсоткову ставку, за спрощених умов оформ­лення тощо).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 190 191 192 193 194 195196 197 198 199 200  ... 452