Загальний прибуток. Різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і матеріальними витратами, амортизацією і заробітною платою.
Середній прибуток. Прибуток, який отримують суб'єкти економічної діяльності на рівновеликі капітали незалежно від сфери його застосування. Виникає в результаті існуючої в галузях економіки конкуренції. Достатній для нормального функціонування.
Граничний прибуток. Різниця між граничним доходом і граничними витратами. Є позитивним показником тільки до певного рівня виробництва продукції.
Нормальний прибуток. Рівень прибутку фірми, який можна отримати на авансований капітал внаслідок його традиційного використання — як позики, оренди тощо. Нормальний прибуток дає змогу ринковим суб'єктам продовжувати свою економічну діяльність, тобто нормально функціонувати і розвиватися.
Підприємницький прибуток. Винагорода за організацію і ризик підприємницької діяльності. Не має кількісної оцінки за неокласичною теорією і не може виникнути в ситуації повної економічної рівноваги. Підприємницький прибуток за марксистською теорією — частина прибутку, яка залишається у власності функціонуючого капіталіста-підприємця після сплати відсотка за взятий у позику капітал.
Монопольний прибуток. Надлишковий над нормальним прибуток фірми, який утворюється в результаті монопольного її становища на ринку. Класична економічна теорія вважає, що виникає він на ринку, проте створюється у сфері виробництва найманими працівниками.
Балансовий прибуток. Загальний, сумарний прибуток фірми, отриманий за певний час від усіх видів виробничої і невиробничої діяльності. Він залишається у власників капіталу після відрахування витрат, пов'язаних з оплатою праці і податків, зафіксований у бухгалтерському балансі.
Внутрішній прибуток. Це прибуток материнської компанії, який виникає внаслідок реалізації своєї продукції однією дочірньою фірмою іншій дочірній фірмі.
Чистий (залишковий) прибуток. Частина валового доходу фірми, яка залишається в її розпорядженні після сформування фонду оплати праці і сплати податків, відрахувань, обов'язкових платежів у бюджет тощо. Він є основним джерелом формування доходів бюджету і накопичень грошових фондів підприємств.
Розрахунковий прибуток. Валовий прибуток підприємства, фірми за вирахуванням плати за ресурси і відсотків за короткостроковий кредит.
Прибуток, що підлягає оподаткуванню. Валовий прибуток мінус усі знижки і відрахування.
В епоху вільної (необмеженої) конкуренції діяв закон рівного прибутку на рівновеликий капітал. Це означає, що всі власники капіталу були рівні перед законом вартості, не існувало кордонів щодо проникнення у високоприбуткові галузі. На сучасному етапі міжгалузеве переливання капіталу значно ускладнилось. Однак це не означає, що, організовуючи конкурентоспроможне підприємство, фірму, виробники конкретного товару матимуть рівні з монополіями умови конкурентної боротьби. Для цього треба бути ланкою фінансово-промислової групи, мати змогу отримувати кредит на пільгових умовах, користуватися сировинною монополією, сформувати зв'язки з державним апаратом тощо.
Доходи підприємства, фірми
У мікроекономічному аналізі категорія доходу використовується виключно щодо потоку надходжень за певний час від факторів виробництва (природних ресурсів, праці, капіталу у формі відповідно ренти, заробітної плати, відсотка, прибутку).
ДОХІД — сума грошей або будь-які цінності, отримані підприємством, фірмою за конкретний проміжок часу в результаті будь-якої діяльності (виробничої і невиробничої).
Дохід виступає у формі заробітної плати, прибутку, ренти, відсотка, пенсії тощо.
З огляду на особливості утворення виокремлюють валовий (загальний), середній, додатковий (граничний), підприємницький доходи.
» следующая страница »
1 ... 161 162 163 164 165 166167 168 169 170 171 ... 452