Що ж стосується муніципальної позики й муніципальних банків на територіальному рівні, то вони поки ще відсутні.
Прийнято закон «Про банкрутство», але на практиці тільки починається застосування процедури банкрутства на рівні областей, міст і районів. Банкрутство підприємств супроводжується зростанням безробіття й зниженням рівня життя. Закриття підприємств відбувається з різних причин, у тому числі й у зв’язку з відкриттям нових, більш прибуткових підприємств. Але переважно мова йде про невиплату боргів.
У Таджикистані, як і в інших постсоціалістичних країнах, платники податків не виявляють бажання добровільно сплачувати податки. Це залежить значною мірою від низького життєвого рівня населення і політичної свідомості.
4.9. Податкова система Республіки Узбекистан
На території Узбекистану діє єдина податкова система. Право встановлення податків належить Олій Маджлісу (вищому представницькому органу). Основним документом, що регламентує оподаткування юридичних і фізичних осіб, є Податковий кодекс, уведений в дію з 1 січня 1998 р. Податкова система складається із загальнодержавних і місцевих податків і зборів. Дохідна частина місцевих бюджетів утворюється із закріплених і регульованих статей доходів. До регульованих статей бюджету відносяться загальнодержавні податки, такі, як податок на доходи (прибуток) юридичних осіб; податок на доходи фізичних осіб; податки на додану вартість (ПДВ); акцизний податок; податок за користування надрами; екологічний податок; податок за користування водними ресурсами. Ставки основних загальнодержавних податків з 1999 року були встановлені на рівні 15-45% на доходи, 33% - на прибуток і 20% - ПДВ.
Загальнодержавні податки розподіляються між республіканським і місцевими бюджетами за нормативами, розглянутими щорічно Кабінетом Міністрів за пропозиціями, підготовленими Міністерством фінансів Узбекистану. Діапазон регулювання відрахувань по податках у місцеві бюджети досить широкий.
На додаток до вищезгаданих регульованих статей доходів, місцевий бюджет формується з так званих закріплених доходів, які складають місцеві податки й збори. Згідно з чинним законодавством до місцевих податків відносяться: податки на майно; земельний податок; податок на рекламу; податок на продаж автотранспортних засобів. До місцевих зборів відносяться: збір на право торгівлі, включаючи ліцензійні збори на право торгівлі окремими видами товарів; збір за реєстрацію фізичних і юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю; збір за парку- вання автотранспорту; збір на роботи із благоустрою.
Податки на майно й земельний податок стягуються на всій території Узбекистану, при цьому їхні конкретні ставки визначаються законодавчими й іншими правовими актами місцевої влади, якщо інше не передбачено законодавчим актом Республіки Узбекистан. З 1998 року введений єдиний податок на землю для сільгосппідприємств, ставка якого встановлюється з урахуванням якісних параметрів використовуваної землі й сплачується один раз за підсумками року. При цьому 30% суми податку надходить до центрального бюджету і 70% - до місцевого бюджету. Інші місцеві податки і збори вводяться радами народних депутатів. Ставки по основних видах республіканських і місцевих податків (за винятком податку на майно, ставка якого встановлена Податковим кодексом у розмірі 4%) щорічно переглядаються Кабінетом Міністрів.
Хоча місцеві податки і збори мають невелику питому вагу в доходах місцевих бюджетів, їх значення не обмежується виконанням ролі дохідного джерела бюджету. Вони виконують контрольні функції у сфері розподільних відносин. У зв’язку з тим, що об’єктами обкладання є земельні ділянки, майно, транспортні засоби тощо, їх введення сприяє обліку зазначених об’єктів і контролю за їх придбанням і використанням.
» следующая страница »
1 ... 101 102 103 104 105 106107 108 109 110 111 ... 224