Підприємництво в умовах ринку

□      принцип спеціалізації: означає уособлення виробничого процесу в цеху, дільниці, робочому місці, що базується на специфічному обладнанні, технології, сировині, кадрах та ін. Оцінка спеціалізації полягає у вивченні її впливу на підвищення якості продукції, продуктивність праці, її монотонність, втрату універсальності;

□      принцип пропорційності: означає наявність певного співвідношення між окремими елементами (наприклад, робочими місцями) виробничих процесів. Оцінка дозволяє вивчити пропускну здатність, ліквідувати перешкоди, створити необхідні умови для ритмічної роботи;

□      принцип паралельності: означає одночасність здійснення виробничих процесів на різних стадіях в часі та просторі (обробка деталі декількома інструментами). Оцінка відповідності цьому принципу дає змогу вивчити можливості здійснення такої паралельної роботи на підприємстві;

□      принцип прямоточності: означає забезпечення найменшого шляху руху виробу між окремими етапами виробничого процесу. Його оцінка дає

змогу вивчити можливості скорочення загальних витрат часу на виробництво;

□      принцип безперервності: припускає мінімізацію перерв виробничого процесу та використання всіх факторів виробництва. Його оцінка змогу вивчити шляхи економії часу та підвищення ефективності виробництва за рахунок мобільного використання всіх ресурсів;

□      принцип ритмічності: виражається в рівномірному випуску продукції або русі предметів праці в однакові проміжки часу на всіх етапах технологічного ланцюга. Його оцінка дає змогу вивчити можливості рівномірного завантаження виробництва;

□      принцип гнучкості: означає можливість пристосування до змін. Його оцінка дозволяє визначити здатність організації виробництва до змін;

□      принцип циклічності: означає регулярне повторення технологічних процесів в повному обсязі або в сукупності операцій. Його оцінка дозволяє максимально оптимізувати виробничий цикл;

□      принцип комплексності: забезпечує реальну єдність усіх елементів виробничого процесу. Оцінка цього принципу дозволяє визначити ступінь взаємодії всіх елементів виробництва.

Рівень системи оперативно-календарного управління та його відповідність реальним умовам виробництва.

В системі оперативного управління виділяють декілька фаз: планування, облік, контроль, аналіз і регулювання. Останні чотири найчастіше об'єднують у функцію диспетчерування (рис.2.8).

Виходячи з цього, рівень системи оперативно-календарного управління оцінюється ступенем взаємодії всіх його елементів із забезпеченням виконання плану згідно з розробленим календарним графіком. Для повної оцінки системи слід з'ясувати здійснення наступних робіт:

□      неперервного обліку та збору інформації про хід виконання календарних планів-графіків виробництва;

□      виявлення відхилень від встановлених планових завдань та аналіз їх причин;

□      вжиття оперативних заходів до усунення та подальшого запобігання відхилення від плану;

□      координація поточних робіт взаємопов'язаних ланок виробництва для забезпечення ритмічності виробництва у відповідності до календарного графіка;

□      керівництво оперативною підготовкою виробництва.

Рис.2.8 Схема функціональної структури оперативного управління виробництвом. Отже, особливе місце для оцінювання рівня системи оперативного управління повинна також займати система управління якістю та організації технічного контролю, оцінка форм організації праці та обслуговування   « Содержание » следующая страница » 1  ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58  ... 433