Фінансова криза на підприємстві - це, найчастіше, результат неефективної роботи певних підрозділів підприємства на попередніх етапах його життєвого циклу. Вона може бути наслідком кризи збуту, організаційної кризи, навіть кризи управління персоналом, спричиняючи розгортання виробничо- технологічної кризи на підприємстві, приводячи його до повного банкрутства, потреби докорінної зміни як напрямків діяльності підприємства, так і його внутрішнього економічного механізму.
Шляхами подолання фінансової кризи на підприємстві є:
□ Фінансова дисципліна;
□ Постійний моніторинг виробничо-господарської діяльності підприємства;
□ Скорочення прострочених зобов’язань;
□ Підвищення ліквідності майна;
□ Використання більш прогресивних методів управління фінансово- економічною діяльністю, що сприятиме зростанню ефективності управління;
□ Здійснення реструктуризаційних заходів у сфері фінансів;
□ Проведення фінансового оздоровлення підприємства (санації) та ряд інших заходів.
Лише за умов комплексного підходу до вирішення проблем фінансового характеру можливе швидке (протягом 1-3 років) відновлення фінансового стану підприємства, що підтверджує як досвід високорозвинених країн, так й досвід діяльності підприємств в умовах перехідної економіки.
5 Процедура банкрутства як форма ліквідації системної кризи
В період 1992-1999 рр. в Україні спостерігалася стійка тенденція до зростання кількості неспроможних підприємств. Так, 1993 року збитковим було кожне дванадцяте підприємство, 1994-го - кожне дев'яте, 1995-го - кожне п’яте, 1996-го - кожне третє, а з 1997 року - кожен другий суб’єкт підприємницької діяльності працював збитково [169].
Дані показники, характерні багатьом сферам господарювання, свідчать про системність явища, назва котрому - банкрутство.
Банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Боржником зазвичай є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).
Незважаючи на економічне зростання в економіці, рівень збиткових підприємств у 2000-2001 рр. залишався досить високим: 37,7% у 2000 році та 38,2% - у 2001 [170].
Зростання кількості банкрутств є наслідком глибокої системної кризи, яка проявляється, з одного боку, в негативних фінансових результатах діяльності суб’єктів господарювання, а з іншого - в їхній неплатоспроможності. Характеризуючи цей чинник, слід зазначити, що об’єктивна зумовленість проведення санації підприємств усіх форм власності в Україні на сучасному етапі постійно зростає. Про це свідчить кількість справ про банкрутство, порушених в Україні протягом останніх років. Так у 2002 році в арбітражні суди надійшло понад 4000 позовів із приводу банкрутства підприємств. Найбільше заяв (6,9%) надходить від державної податкової інспекції; 5,7% - від колективних підприємств; 5,0% - від акціонерних підприємств; 4,8% - від державних підприємств; 4,6% - від банківських та кредитних організацій.
» следующая страница »
1 ... 290 291 292 293 294 295296 297 298 299 300 ... 433