Підприємництво в умовах ринку

Це означає формування різних суб'єктів економічних відносин в межах підприємства, до яких слід віднести наступні укрупнені структурні підрозділи, створені на базі основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва (рис.2.2):

Рис.2.2 Схема організації внутрішньофірмової інфраструктури

□      управління майном підприємства на чолі з відділом головного механіка (сюди входять ремонтно-механічні цехи, ремонтні дільниці, склади, інші відповідні служби);

□      управління виробництвом на чолі з виробничим директором;

□      внутрішньозаводський банк; економічне (фінансове) управління;

□      головна бухгалтерія; соціальне і кадрове управління.

Таке організаційне оформлення дозволяє не лише створити укрупнені об'єкти ВЕМ, а й здійснювати єдину технічну, економічну і кадрову політику за усіма функціями управління.

Система ВЕМ підприємства є важливою та необхідною для розвитку останнього і реалізації економічних інтересів як підприємства в цілому, так і його структурних підрозділів зокрема Підприємства є різні: вони можуть випускати продукцію різну за призначенням (наприклад, для власного споживання і для зовнішніх споживачів); вони можуть суттєво відрізнятися за величиною як самого підприємства, так і його підрозділів. Отже, ці та ряд інших факторів і визначають форми функціонування ВЕМ.

До основних форм функціонування ВЕМ належать:

□      Пряме планове регулювання діяльності з боку центрального апарату управління за деталізованою системою показників.

Сферою застосування такої форми, зазвичай, виступають державні підприємства і акціонерні товариства - середні та великі.

Переваги:

□      Визначеність, простота функціонування та впровадження;

□      Деталізований розподіл функціонального навантаження;

□      Високий ступінь координації і контролю.

Недоліки:

□      Низька адекватність до змін в структурі господарювання;

□      Низький ступінь самостійності підрозділів;

□      Висока залежність від апарату управління.

Головним завданням такої форми функціонування ВЕМ є виконання планових завдань (показників) діяльності суб'єкта господарювання.

□     Договірне регулювання діяльності.

Воно передбачає налагодження конструктивних відносин між підприємством і його підрозділами на основі укладених угод. Сферою застосування є підприємства колективної і приваної форм власності, іноді державної.

Переваги:

□      Наявність реального економічного інтересу;

□      Великий ступінь самостійності підрозділів;

□      Висока відповідальність підрозділу за результати праці.

Недоліки:

□      Функціональна (іноді й структурна) відокремленість може призвести до порушення технологічної системи;

□      Породжує складність взасмост осунків підрозділів та підприємства.

Головним завданням такої форми функціонування ВЕМ підприємства є отримання прибутку.

□       Синтезоване регулювання діяльності.

Воно передбачає поєднання в собі окремих рис двох попередніх форм ВЕМ. Сферою застосування є підприємства, що потрапили в кризове становище.

Переваги:

□      Визначає основні та другорядні напрямки діяльності підрозділів, зосереджує увагу на домінуючих;

□      Спрощує відносини між підрозділами і апаратом управління;

□      Поєднує координацію і контроль з відносною самостійністю.

 

« Содержание


 ...  28  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я