7. Принцип професіональності. За цим принципом визначається необхідність професійного підходу, доцільність залучення фахівців (експертів) з для підготовки проекту антикризової програми, генерування альтернатив та оцінки їх наслідків.
8. Принцип колегіальності, відповідно до якого доцільним визнається використання групи фахівців (експертів) з метою підвищення якості антикризової програми.
9. Принцип максимізації результативності антикризових заходів, згідно з яким перевага має віддаватися антикризовим інструментам та заходам, які забезпечують максимальну віддачу (у вигляді приросту прибутковості) на одиницю сукупних (прямих та опосередкованих) витрат, пов’язаних з їх підготовкою та проведенням.
10. Принцип оптимізації співвідношення дієвості (результативності) антикризових заходів та ризику їх реалізації, який обумовлює потребу диверсифікації антикризової програми для врахування ризиків неефективності окремих заходів та отримання додаткового ефекту синергізму в разі їх сукупного проведення.
Ризики в антикризовому управлінні.
Прийняття будь-якого, навіть найбільш обгрунтованого рішення в процесі діяльності підприємства пов’язане з ризиком - ризиком втрати капіталу, випуску непривабливої продукції, яка за якістю чи ціною не влаштує споживача, ризиком незадоволення потреб персоналу підприємства у рівні заробітної праці чи її відповідності рівню продуктивності роботи тощо.
Поняття “ризик” з економічних позицій перш за усе припускає втрати чи шкоду, але все одно заподіяну майновим правам суб’єкта господарювання (“моральна шкода”), ймовірність котрих пов’язується із станом невизначеності.
Щодо менеджменту, то поняття “ризик” у цій сфері варто пов’язати зі складністю й характером проблем, умов прийняття управлінських рішень, прогнозуванням ситуації. Відтак управлінський ризик слід розглядати як характеристику управлінської діяльності, що відбувається в умовах невизначеності чи невпевненості, внаслідок дії факторів в даний момент часу, котрі можуть викликати майбутні негативні наслідки для підприємства.
Ризик, поряд з інноваціями та інвестиційною політикою, технологіями антикризисного управління слід віднести до визначальних факторів антикризисного управління підприємствами. Саме тому розглядати дану категорію варто в розрізі процесів інвестування, інноваційної діяльності, технологій антикризисного управління.
В кризових умовах у підприємства виникає ризик банкрутства, тому менеджеру в даній ситуації варто ризикувати, але зважено, в межах, які дозволяють досягти намічених раніше цілей. Тому, аналізуючи ситуацію, що склалась, варто враховувати вид ризику та його характер.
Існує багато різноманітних класифікацій ризиків. Найбільш відомим в світовій практиці можно назвати поділ ризику на систематичний та несистематичний.
Несистематичний ризик називають ще характерним ризиком копманії. Він може бути викликаний цілим рядом причин: страйками, невдалими маркетинговими програмами, припиненням виконання обов'язків (офіційне) по великих контрактах цієї фірми тощо. Систематичний або ринковий ризик може бути викликаний війнами, катастрофами, інфляцією, зростанням процентних ставок та рядом інших причин.
Як відомо, ризики також поділяють на внутрішні, зовнішні та інтеграційні. Якщо зовнішні викликані порушеннями макроекономічної рівноваги, внутрішні
- мікроекономічної, то інтеграційні - проявом міжнародного розподілу праці. Ми вважаємо за доцільне виділити серед внутрішніх - виробничо-технологічні, маркетингові, фінансові, організаційні та ризики управління персоналом (табл.8.1). Наведений перелік характерів й причин прояву того чи іншого виду внутрішнього ризику, зрозуміло не є вичерпним.
|
Таблиця 11.1
» следующая страница » |