Основи менеджменту. Практикум

Посада, згідно з логікою, не повинна породжувати завдання управління (за виключенням складання різних довідок за во­

лею керівника). Вона покликана вирішувати завдання для до­сягнення поставлених цілей. Кожна посада характеризується особистими властивостями людини, особливо її суспільним ста­новищем та авторитетом. Структура управління має соціальне значення системи статусу та авторитету управлінського праці­вника. Взаємодія різних посад у структурі визначається як рег­ламентовані формальні та неформальні відносини підлеглості та інформування.

У теорії управління вважається, що ієрархія є невід’ємною ха­рактеристикою структури. Для структури управління ієрархія уп­равління є можливою, але не обов’язковою характеристикою. Підтвердженням тому є матричні структури управління, в яких відносини між посадовими позиціями не є ієрархічними.

В організаційній концепції відносини типу «управління - підлеглість» визначаються знеособлюваною системою цілей та си­стемою завдань управління.

У соціальній концепції структура має важливе значення як ієрархія людей, які особисто керують або підпорядковуються іншим. Ознаки, за якими можуть створюватися організаційні структури та структури управління, подані у таблиці.

Аналіз ознак та концепцій говорить про те, що формування кожної із структур йде з особистих внутрішніх причинх та під впливом факторів різних властивостей (табл. 3).

Хоча структура управління не повинна створювати завдання управління, але вона активно впливає на процес формування ОСУ. Людина як активний елемент структури апарату управління має властивості прийняття рішень, і, як результат цього, властивість активної цілеспрямованої поведінки. Вона визначає цілі, не зав­жди однакові з цілями системи, а також має засоби, за допомо­гою яких вона може впливати на досягнення цілей. Це також сто­сується і ОСУ, яку людина пристосовує до своїх інтересів, і, можливо, до досягнення цілей (або робить «зручною» її діяльність). Внаслідок цього управлінський персонал може прискорювати про­цес адаптації ОСУ або здійснювати опір цьому процесу. Г оловною основою для розділення організаційної концепції структури та соціальної є те, чи розглядаються вони як системи завдань управ­ління або як колектив управлінських робітників, які розв’язують ці завдання.

Таблиця 3

Відмінні ознаки, які лежать в основі формування організаційної структури та структури управління

Ознаки формуван­ня структур	Організаційна структура	Структура управ­ління
1. Підхід до створен­ня та зміни	Дослідницько- проектний	Розстановка кадрів, призначення
2. Чим визначаються	Цілями та змістом завдань управління	Статусом посади
3. Виражені	Ієрархічним розта­шуванням підрозді­лів	Штатним розкладом, ієрархією підлеглості
4. Органи управ­ління, позиції	Підрозділи	Посадові позиції
5. Характер позиції	Типодіяльнісна	Посадова номенкла­тура, типи завдань управління
6. Забезпечують про­цеси	Організації	Керівництво, розпо- рядництво ресурсами
7. Відносини між позиціями	Регламентовані, ко­мунікативні	Формальні та нефо­рмальні, підпорядку­вання та інформу­вання
8. Склад параметрів	Конструкційно - функціональний	Логіко-посадовий

Таким чином, розглянуті концептуальні положення дозволяють зробити такі висновки:

1. Усі розглянуті структури підприємства функціонально об’єд­нані. Звідси виникає необхідність побудови ОСУ таким чином, щоб вона забезпечувала інтеграцію всіх елементів структур того підприємства, яке це ОСУ обслуговує. Це відомо у літературі під назвою «інтегрованого або всеохоплюючого системного підходу». При цьому певні види структур є факторами, які створюють ОСУ, а інші - факторами коригування.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 60 61 62 63 64 6566 67 68 69 70  ... 310