надає певну самостійність виробничим підрозділам та дочірнім компаніям у розробці календарних планів на базі показників, які єдині для всієї фірми.
Більш оптимальним є так зване взаємопов’язане погодження, коли стратегія розробляється в процесі взаємодії вищого керівництва, планової служби та оперативних підрозділів. Вищим керівництвом встановлюються цілі та напрямки діяльності. Стратегії формуються в процесі взаємодії по вертикалі. Такі стратегічні напрямки, як придбання, участь у спільних підприємствах та нових проектах розробляються відділом стратегічного розвитку фірми на вищому рівні управління. Оперативні підрозділи виконують директиви вищого керівництва та самі формують для себе стратегію і оперативні плани. Таким чином, довгострокові стратегічні концепції розробляються на рівні фірми, а середньострокові та поточні - оперативними підрозділами (виробничими відділками).
Джерелом стратегічних ідей є вищий рівень управління, тому що саме там зосереджується інформація, а також центральні служби та керівники виробничих підрозділів. Виявлення стратегічних проблем та розробка стратегічних ідей на ранніх етапах довгострокового планування здійснюється «зверху донизу», тобто вищою ланкою управління та плановим апаратом у взаємодії. Разом із тим багато цілей, що мають стратегічне значення, виникають за межами процесу планування і надходять від керівників вищої ланки чи розробляються в процесі взаємодії.
Стратегічно-управлінські рішення багато в чому залежать від принципів управління фірмою, перспектив її розвитку та прийнятих методів планування. У сучасних умовах найбільш поширені такі стилі та принципи управління:
• Управління на основі контролю використовується, коли передбачається стабільний розвиток на перспективу; тут застосовується фінансовий контроль.
• Управління на основі екстраполяції використовується, коли передбачається на перспективу розвиток таких самих тенденцій, що й у минулому періоді; з цією метою застосовується складання поточних бюджетів, бюджетів капіталовкладень, цільове управління, довгострокове планування.
• Управління на основі розробки принципово нових стратегій використовується, коли стають очевидними нові тенденції розвитку, що потребують прийняття нових стилів і принципів управління, а також коли застосовується розробка нових стратегічних позицій, розробка стратегічних планів на періоди.
• Управління на основі прийняття оперативних рішень використовується при виникненні непередбачених обставин та тенденцій розвитку; застосовується на основі ранжування стратегічних завдань.
7. Аналіз середовища організації за допомогою методу SWOT
Для того, щоб успішно виживати в довгостроковій перспективі, організація повинна вміти прогнозувати те, які труднощі можуть виникнути на її шляху в майбутньому, і те, які можливості можуть відкритися для неї. Тому стратегічне управління, вивчаючи зовнішнє середовище, концентрує увагу на з’ясуванні того, які загрози та можливості містить у собі зовнішнє середовище.
Для того, щоб успішно справлятися з загрозами та дійсно використовувати можливості, недостатньо тільки одного знання про них. Потрібно мати можливості протидіяти загрозам та володіти потенціалом для їх використання. Сильні та слабкі сторони внутрішнього середовища організації в такій же мірі, як загрози та можливості, визначають умови успішного існування організації.
Аналіз середовища спрямований на виявлення загроз та можливостей, які можуть виникнути у зовнішньому середовищі у відношенні до організації, а також сильних та слабких сторін, якими володіє організація. Саме для вирішення цього завдання і розроблені певні прийоми аналізу середовища.
» следующая страница »
1 ... 42 43 44 45 46 4748 49 50 51 52 ... 310